Нині в розвитку атеросклерозу провідна роль належить двом головним ланкам – порушенню ліпідного обміну і судинно- тромбоцитарним змінам. Відповідно щодо патогенезу атеросклерозу сформульовано ліпідно-інфільтративну гіпотезу і гіпотезу "відповіді на ушкодження". Установлено моноклональну гіпотезу атерогенезу та імунозапальну. Усі ці гіпотези дуже тісно пов'язані між собою і не виключають одна одну.
Ліпідно-інфільтративна гіпотеза. До основних ліпідів плазми крові людини належать неестерифіковані жирні кислоти, тригліцериди, фосфоліпіди, вільний і естерифікований холестерин і сфінгомієліни. Найбільше значення в розвитку атеросклерозу мають холестерин і тригліцериди.
У плазмі крові холестерин і тригліцериди зв'язані з білками і циркулюють переважно у формі ліпопротеїнів. Загальний холестерин оцінюється з урахуванням умісту в плазмі часток, які переносять ліпіди, – ліпопротеїнів. До них належать хіломікрони, ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни низької щільності, ліпопротеїни "проміжної" щільності, ліпопротеїни високої щільності.
Ступінь їх участі в атерогенезі залежить від розміру і біохімічних властивостей. Найбільше клінічне значення мають два типи ліпопротеїнів – ЛПНЩ і ЛПВЩ. Надлишок ЛПНЩ або дефіцит ЛПВЩ супроводжуються підвищенням ризику захворювання на атеросклероз.
Дисліпопротеїнемії можуть бути як первинно-сімейними (має значення спадковість), так і вторинними, при ряді хвороб (гіпотиреоз, цукровий діабет, панкреатит, системний червоний вовчак, хвороби нирок тощо). Виділяють за Фредріксоном п'ять типів дисліпопротеїнемій. При І типі підвищена фракція хіломікронів, На – ЛПНЩ, ІІb – ЛПНЩ і ЛПДНЩ, III – ЛПДНЩ, ліпопротеїнів проміжної щільності, IV – ЛПДНЩ, V – ЛПДНЩ і хіломікронів.
Відповідно до ліпідної теорії вміст ЛПНЩ у плазмі сприяє їх проникненню в артеріальну стінку і накопиченню в гладком'язових клітинах і макрофагах; ця фракція ліпопротеїнів посилює гіперплазію гладком'язових клітин. За наявності ендотеліальних клітин вони окиснюються, при цьому посилюється їх атерогенна властивість. Окиснені ЛПНЩ за рахунок хемотаксису притягують моноцити і сприяють появі їх у жирових смужках і накопиченню під інтимою у вигляді макрофагів. Маючи цитотоксичні властивості відносно ендотеліальних клітин, ЛПНЩ зумовлюють зникнення ендотелію на пізніх стадіях формування атеросклеротичних бляшок. Отже, холестерин проникає в стінку судин переважно в складі ЛПНЩ.
Саме ЛПНЩ, а також ЛПДНЩ – один із основних атерогенних факторів на ранніх стадіях розвитку атеросклеротичного ураження судинної стінки. При атеросклерозі спочатку уражується інтима, потім – середня оболонка великих і середніх артерій.
Внутрішньоклітинне і позаклітинне накопичення ліпідів супроводжується проліферацією, накопиченням мукополісахаридів і зміною фіброзних компонентів артеріальної стінки.
Ліпопротеїни високої щільності в комбінації з фосфоліпідами стимулюють зворотний транспорт холестерину із периферичних тканин у печінку.
Гіпотеза "відповіді на ушкодження". Передбачає ураження ендотелію з порушенням судинного тонусу і структури, регуляції росту судинних клітин, проникності судин, тромботичних і фібринолітичних властивостей, адгезії лейкоцитів і тромбоцитів до його поверхні. Порушується рівновага між вазоактивними речовинами: вазодилататорами (простациклін, бради- кінін, гістамін) і вазоконстрикторами (ен- дотелін-1, ангіотензин II, тромбоксан А2, арахідонова кислота тощо). Ендотеліальна дисфункція призводить до проникнення макрофагів у субендотелій, перетворення їх на "пінисті клітини", появи ліпідних смужок, а надалі – атеросклеротичної цятки з можливим її ушкодженням або розривом. Ендотеліальна дисфункція також викликає проліферацію та міграцію в субінтиму гладком'язових клітин, що призводить до потовщення судинної стінки та є основою патогенезу есенціальної гіпертензії. Це пояснює клінічні спостереження про єдність атеросклерозу й есенціальної гіпертензії.
Суттєву роль у розвитку атеросклерозу відіграють зміни в різних ланках гемостазу – активація тромбоцитів та інших факторів згортальної системи крові під дією фізіологічно активних речовин, що виділяються в процесі атерогенезу.
Моноклональна гіпотеза (неопластична) ґрунтується на припущенні, що в основі атерогенезу лежить мутація одного з багатьох генів, які регулюють клітинний цикл. Вона призводить до проліферації непосмугованих м'язових клітин судинної стінки. Непосмуговані м'язові клітини запускають атеросклеротичний процес.
Доведено роль імунозапального процесу в розвитку атеросклерозу. Було встановлено, що вже з перших років життя внаслідок уповільненого локального запалення відбуваються склеротичні зміни в стінці судин. Системний запальний процес істотно прискорює атерогенез, наприклад, при інфекційних хворобах (хламідіоз, вірусні хвороби). Прогресування атеросклерозу встановлено при пародонтозі, частих ангінах тощо. Згідно з цією гіпотезою опосередковано ефект системного запалення реалізується під дією циркулюючих медіаторів запалення через активацію локального імунозапального процесу в атеросклеротичній бляшці. Досліджено і безпосередню роль імунних комплексів, системи комплементу в ушкодженні ендотелію, що покриває бляшку.
У патогенезі атеросклерозу відіграють роль і інші фактори. У хворих із високим рівнем артеріального тиску в період гіперадреналінемії, яка супроводжує стресові ситуації, розширюються міжклітинні щілини, що поліпшує інфільтрацію ліпідами.
Ураження ендотелію можуть посилювати екзогенні чинники – так звані ксенобіотики, що потрапляють в організм за несприятливих екологічних умов, а також у процесі куріння.
У розвитку атеросклерозу мають значення ендокринні фактори. Атеросклероз зустрічається рідше в жінок, ніж у чоловіків, але після настання менопаузи кількість хворих у цих групах вирівнюється. Розвиток атеросклерозу посилюють зниження функції щитоподібної залози, цукровий діабет.
Наявність надлишкової маси тіла і зловживання їжею, яка містить багато холестерину, призводять до прогресування атеросклерозу.
Є відомості щодо ролі генетичних факторів у розвитку хвороби, насамперед вони асоціюються із сімейними формами гіперхолестеринемії. Мають значення і спадкові властивості ендотелію.
Певну роль у розвитку атеросклерозу виконує тривале психоемоційне напруження, яке неодноразово повторюється і супроводжується порушеннями нейрогуморальної регуляції ліпопротеїнового обміну та вазомоторними розладами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Патогенез“ на сторінці 1. Приємного читання.
