Принципи надання допомоги хворим на гіпертонічну хворобу (есенціальну артеріальну гіпертензію) базуються на основі доказової медицини.
Основні принципи лікування хворих на гіпертонічну хворобу такі:
■ нормалізація артеріального тиску, тобто його зниження до рівня нижче 140/90 мм рт.ст., а в осіб молодого віку – нижче 130/80 мм рт.ст.;
■ лікування (немедикаментозне або медикаментозне) слід починати якомога раніше і проводити його постійно, зазвичай довічно;
■ схема медикаментозного лікування має бути простою – за принципом “одна таблетка на день”;
■ призначати слід переважно антигіпертензивні препарати тривалої дії, зокрема ретардні форми.
Немедикаментозне лікування. Основні засоби немедикаментозного лікування – це дієта, зменшення маси тіла, достатня фізична активність. Модифікація стилю життя спрямована на зменшення маси тіла за наявності ожиріння, зменшення вживання алкоголю, розширення фізичної активності, відмову від паління, обмеження вживання солі, достатнє вживання калію, кальцію і магнію, зменшення вживання насичених жирів і холестерину, нормалізацію режиму праці та відпочинку.
Медикаментозне лікування. Згідно з сучасними уявленнями, що базуються на результатах багатоцентрових рандомізованих досліджень, до засобів першої лінії лікування АГ належать п'ять основних груп лікарських препаратів:
■ діуретики (тіазидні, тіазидоподібні);
■ β-блокатори (атенолол, бісопролол, метопролол та ін.);
■ антагоністи кальцію (ніфедипін, верапаміл, дилтіазем);
■ інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл, лізиноприл);
■ блокатори рецепторів ангіотензину II (лозартан, валсартан, ірбесартан та ін.).
Препаратами другої лінії антигіпертензивних засобів є альфа-адреноблокатори (празозин, теразозин), препарати центральної дії (клофелін, метилдопа, моксонідин), препарати периферичної дії: симпатолітики (гуанетидин), гангліоблокатори, препарати центральної і периферичної дії (препарати раувольфії – резерпін).
Діуретики знижують артеріальний тиск завдяки зменшенню реабсорбції натрію і води, а при тривалому застосуванні – завдяки зниженню судинного опору. Найприйнятніші для лікування гіпертонічної хвороби тіазидні та тіазидоподібні діуретики: гідрохлортіазид, індапамід, хлорталідон. Раціональним є застосування 12,5-25,0 мг гідрохлортіазиду на добу. Для запобігання втраті калію рекомендують калійзберігаючі препарати (спіронолактон 25-100 мг на добу). Петльові діуретики (фуросемід – 20-320 мг на добу) застосовують для лікування гіпертонічної хвороби за наявності ниркової недостатності, яка супроводжується підвищенням рівня креатиніну в крові.
Бета-адреноблокатори знижують артеріальний тиск завдяки зменшенню серцевого викиду та пригніченню секреції реніну, збільшенню синтезу вазодилатуючих простагландинів, секреції передсердного натрійуретичного гормону. Для лікування гіпертонічної хвороби застосовують усі групи цих препаратів: неселективні – пропранолол, окспренолол, карведилол, селективні – бісопролол, небіволол.
Інгібітори АПФ знижують концентрацію ангіотензину II в крові і тканинах, а також підвищують вміст брадикініну в них і вазодилатуючих простагландинів, завдяки чому знижуються тонус судин і артеріальний тиск. Застосовують лізиноприл, периндоприл, раміприл, зофеноприл і еналаприл.
Антагоністи ангіотензинових рецепторів блокують рецептори ангіотензину.
В антигіпертензивній терапії використовують лосартан (усередину 25-50 мг на добу), ірбесартан (усередину 150 мг на добу), вальсартан (усередину 80 мг на добу), кандесартан 4-32 мг, тельмісартан 40-160 мг.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування“ на сторінці 1. Приємного читання.
