Клінічна картина

Внутрішня медицина

Клініка хронічного гастриту неспецифічна і великою мірою визначається типом, характером і розповсюдженням патологічного процесу. У фазі загострення клінічна картина хронічного гастриту характеризується симптомами місцевого і загального характеру. Серед місцевих проявів чільне місце займає біль, який характеризується важкістю і стисненням в епігастральній ділянці живота, виникає відразу ж після вживання їжі; рідше відчувається "голодний", або пізній біль (виникає через 6-7 год. після їжі, частіше ранком), має тупий характер без іррадіації, посилюється при ходьбі й у вертикальному положенні. Диспепсичний синдром характеризується відрижкою повітрям, нудотою, печією, неприємним присмаком у роті, особливо вранці, апетит частіше не порушений. Кишкова диспепсія при хронічному гастриті проявляється бурчанням, переливанням у животі, метеоризмом, флатуленцією, порушенням випорожнення, частіше проносом. Закрепи і схильність до них частіше спостерігаються у хворих на хронічний Нр-асоційований антральний гастрит із підвищеною або збереженою кислотоутворювальною функцією шлунка. Загальні прояви – це астеновегетативний синдром: підвищена дражливість, мінливий настрій, порушений сон, швидка втомлюваність, пітливість, артеріальна гіпотонія. Часто відсутні зовнішні ознаки хвороби. Рідко спостерігають схуднення, блідість шкіри, симптоми гіповітамінозу: заїди в кутиках рота, кровоточивість ясен, ламкість нігтів, передчасне випадіння волосся, гіперкератоз, які виявляються лише у хворих на дифузний атрофічний гастрит. Язик переважно вкритий білим або жовто-білим нальотом із відбитками зубів на боковій поверхні. При пальпації живіт м'який, іноді здутий, помірний розлитий біль у ділянці епігастрію, а при хронічному антральному гастриті – локальний біль у пілородуоденальній зоні.

Критерії діагностики хронічного гастриту (Наказ МОЗ України № 271,2005).

Діагноз хронічного гастриту є морфологічним, тобто вірогідний у тих випадках, коли проведена оцінка біоптатів патоморфологом і діагноз підтверджений гістологічно. Тому в діагностиці важлива роль належить ендоскопічному методу фіброгастроскопії з прицільною біопсією. На основі проведення тільки рутинної верхньої ендоскопії без біопсії ставити діагноз хронічного гастриту не можна (рис. 2.3). Ендоскопічні критерії – це вираженість і поширення набряку, гіперемія, наявність крововиливів, ерозій (плоскі, припідняті), підвищена ранимість і кровоточивість слизової оболонки, атрофія і гіперплазія складок, вираженість судинної реакції. Гастроскопія має поєднуватися з множинною ступеневою і прицільною біопсією, тому що гістологічне дослідження відіграє вирішальне значення у верифікації морфологічного варіанта захворювання та виявлення інфекції Н.pylori (гістологія та швидкий уреазний тест). Завдяки уреазній активності мікроорганізмів утворюється аміак, який змінює pH середовища в лужний бік, що сприяє зміні забарвлення індикатора зі стандартних наборів CLO- чи CU-тесту. Маастрихтським консенсусом, крім дихального уреазного тесту, рекомендується визначення фекального антигену Н. pylori.

Дослідження секреторної функції шлунка (інтрагастральна рН-метрія) проводиться під час гастроскопії, що дозволяє оцінити стан секреторної функції шлунка – збережена, посилена (гіперацидність) чи знижена кислотоутворювальна здатність. Ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини проводиться для виключення біліарної та панкреатичної патології. Рентгенологічним досліджен-

Діагностика хронічного гастриту: 1 – рентгенографія шлунка з барієм; 2 – ендоскопія (запальна слизова оболонка шлунка) з біопсією; 3 – гістологія запалення слизової оболонки; 4 – визначення хелікобактеріозу як етіологіїгастриту; 5 – pH-метрі я шлункового соку ацидогастрометром; б – рН-метрія шлункового соку індикаторними смужками. Ускладнення хронічного гастриту: 7 – гіпополівітаміноз; 8 – рак шлунка; 9 – гастрогенний виразковий коліт; 10 – виразка шлунка; 11 – анемія; 12 – кровотеча

Рис. 4.1. Діагностика хронічного гастриту: 1 – рентгенографія шлунка з барієм; 2 – ендоскопія (запальна слизова оболонка шлунка) з біопсією; 3 – гістологія запалення слизової оболонки; 4 – визначення хелікобактеріозу як етіологіїгастриту; 5 – pH-метрі я шлункового соку ацидогастрометром; б – рН-метрія шлункового соку індикаторними смужками. Ускладнення хронічного гастриту: 7 – гіпополівітаміноз; 8 – рак шлунка; 9 – гастрогенний виразковий коліт; 10 – виразка шлунка; 11 – анемія; 12 – кровотеча

ням виявляють зміни рельєфу слизової оболонки шлунка – згладжений або грубий, стан моторно-евакуаторної функції шлунка: в'ялу перистальтику або спазм пілоруса, порушення евакуації контрасту, наявність рідини в шлунку натще. У хворих із секреторною недостатністю шлунка частіше спостерігається послаблена констрикторна функція воротаря (пілоруса), що викликає прискорену евакуацію вмісту шлунка, тим часом як пілороспазм і затримка евакуації – рідкісні явища. Перебіг усіх форм хронічного гастриту переважно тривалий, період загострення змінюється ремісією. Під дією лікування стан хворих швидко поліпшується.

Ускладнення: кровотеча в 50-60% випадків унаслідок розвитку ерозій в антральному відділі, підвищеної проникності судинної стінки і кислотності шлункового соку, яка пригнічує згортальну систему й активує фібринолітичну систему крові.

Лікування хворих на хронічний гастрит має бути диференційованим і комплексним. Частіше його проводять в амбулаторних умовах, але в разі вираженого загострення (біль, стійка шлункова диспепсія, схуднення), загрози розвитку ускладнень (кровотечі з множинних ерозій, перигастрит) і складності диференціальної діагностики (поліпозний, ригідний антральний гастрит, хвороба Менетріє – хронічний гіпертрофічний поліаденоматозний гастрит ) пацієнта потрібно госпіталізувати. При визначенні тактики лікування необхідно враховувати фазу хвороби, клінічний і морфологічний варіант гастриту, особливості секреторної та моторно-евакуаторної функції шлунка. Раціональна дієтотерапія є одним із основних методів лікування хворих на хронічний гастрит. У період загострення, незалежно від характеру секреторних розладів, провідну роль відіграє принцип щадіння слизової оболонки шлунка, тому призначають дієту № 1а. Хворих зі збереженою чи підвищеною кислотопродукцією послідовно переводять на дієту № 1 б та № 1 в. їжу слід споживати 5-6 разів на день, невеликими порціями. Температура страв має бути помірною; харчові продукти треба ретельно обробляти механічно (пюре, слизові супи, парові котлети, суфле). Уникають страв, які подразнюють слизову оболонку. При хронічному гастриті із секреторною недостатністю не рекомендуються продукти, що сприяють посиленню процесів бродіння в кишках (незбиране молоко, виноград), а також їжу, для засвоєння якої потрібне велике напруження травних органів (тваринні тугоплавкі жири, сметана). Показана функціональна стимуляція залоз дна шлунка, яку, по мірі ліквідації загострення, поступово посилюють. У випадках, коли секреторна недостатність шлунка спричинена гальмівним впливом інших органів, та за схильності до проносу, але відсутності супутніх захворювань печінки й жовчних шляхів, призначають дієту №2 (багата вітамінами, екстрактивними речовинами, з обмеженням грубої рослинної клітковини).

Наступний розділ:

Медикаментозне лікування


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клінічна картина“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ. Значення курсу внутрішньої медицини у підготовці лікаря-стоматолога

  • Перелік умовних скорочень і позначень

  • Розділ 1. Хвороби органів дихання

  • Клініка і діагностика

  • Симптоми і критерії діагностики хвороби

  • Дослідження функції зовнішнього дихання (ФЗД)

  • Принципи надання медичної допомоги хворим на ХОЗЛ на основі доказової медицини

  • БРОНХІАЛЬНА АСТМА

  • Клініка

  • Діагностика

  • Принципи лікування БА на основі доказової медицини

  • Стоматологічні аспекти лікування хворих на БА

  • ПНЕВМОНІЇ

  • Класифікація

  • Надання допомоги хворим на позалікарняні пневмонії на основі доказової медицини

  • ПЛЕВРАЛЬНИЙ СИНДРОМ

  • Клініка

  • Розділ 2. Хвороби систем кровообігу

  • Гіпертонічна хвороба

  • Патоморфологія

  • Гіпертонічний криз

  • Лікування

  • Симптоматичні артеріальні гіпертензії

  • Артеріальна гіпертензія при хворобах нирок

  • Артеріальна гіпертензія при хворобах ендокринної системи

  • Артеріальна гіпертензія при метаболічному синдромі

  • Гемодинамічні артеріальні гіпертензії

  • АТЕРОСКЛЕРОЗ, ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ ЗА КЛАСИФІКАЦІЄЮ ВООЗ

  • Патогенез

  • Патоморфологія

  • Діагностика

  • Ішемічна хвороба серця

  • Класифікація

  • РАПТОВА КОРОНАРНА СМЕРТЬ (ПЕРВИННА ЗУПИНКА КРОВООБІГУ). ПРИНЦИПИ СЕРЦЕВО- ЛЕГЕНЕВОЇ РЕАНІМАЦІЇ

  • СТЕНОКАРДІЯ

  • Клінічна картина

  • Стабільна стенокардія напруження

  • Діагностика

  • Лікування

  • Прогноз

  • Гострий коронарний синдром

  • ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА

  • Клінічна картина

  • Ускладнення

  • Діагностика інфаркту міокарда

  • Лікування ускладнень інфаркту міокарда

  • Профілактика

  • АРИТМІЇ СЕРЦЯ

  • Класифікація

  • Синусова брадикадія

  • Екстрасистолія

  • Пароксизмальна тахікардія

  • Миготлива аритмія

  • Тріпотіння передсердь

  • Аритмії, зумовлені порушенням проведення імпульсу

  • Внутрішньопередсердна блокада

  • Внутрішньошлуночкові блокади (блокада ніжок пучка Гіса)

  • ГОСТРА СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ

  • Діагностика

  • ХРОНІЧНА СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ

  • Класифікація хронічної серцевої недостатності

  • Клініка

  • Діагностика

  • Лікування

  • Стоматологічні аспекти серцевої недостатності

  • ГОСТРА СУДИННА НЕДОСТАТНІСТЬ

  • Непритомність

  • Лікування

  • РОЛЬ ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА В ДІАГНОСТИЦІ, ПРОФІЛАКТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА СЕРЦЕВО- СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ

  • Розділ 3. Ревматологічні хвороби

  • Ступені активності ГРЛ

  • Діагностика

  • Лікування

  • ІНФЕКЦІЙНИЙ ЕНДОКАРДИТ

  • Ускладнення

  • Діагностика

  • НАБУТІ ВАДИ СЕРЦЯ. МІТРАЛЬНІ ТА АОРТАЛЬНІ ВАДИ

  • Класифікація

  • Клініка і діагностика

  • Лікування

  • Аортальний стеноз

  • Аортальна недостатність

  • ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИКИ ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА У ПАЦІЄНТІВ ІЗ РЕВМАТИЧНИМИ ХВОРОБАМИ, ІНФЕКЦІЙНИМ ЕНДОКАРДИТОМ І ВАДАМИ СЕРЦЯ

  • Стоматологічні аспекти інфекційного ендокардиту

  • ДИФУЗНІ ХВОРОБИ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ

  • Клініка і діагностика

  • Лікування

  • Рекомендації доказової медицини при СВЧ

  • Системна склеродермія

  • Діагностика

  • Діагностичні критерії Американської ревматологічної асоціації

  • Хвороба Шегрена

  • Дерматоміозит

  • СИСТЕМНІ ВАСКУЛІТИ. РОЛЬ ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА У ПРОФІЛАКТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ

  • Геморагічний васкуліт

  • Вузликовий поліартеріїт

  • Гігантоклітинний артеріїт

  • Неспецифічний аортоартеріїт

  • ОСТЕОАРТРОЗ, ПОДАГРА, РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ

  • Клініка і діагностика

  • Подагра

  • Клініка і діагностика

  • Ревматоїдний артрит

  • Розділ 4. Хвороби органів травлення

  • ГАСТРИТИ

  • Епідеміологія

  • Клінічна картина
  • Медикаментозне лікування

  • ВИРАЗКОВА ХВОРОБА

  • Пілоростеноз

  • Лікування

  • Профілактика

  • ХВОРОБИ КИШЕЧНИКА

  • Запальні хвороби кишечника

  • Неспецифічний виразковий коліт

  • ПАНКРЕАТИТИ

  • ХРОНІЧНИЙ БЕЗКАМ'ЯНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ. ЖОВЧНОКАМ'ЯНА ХВОРОБА

  • ГЕПАТИТИ І ЦИРОЗИ ПЕЧІНКИ

  • Клініка

  • Стоматологічні аспекти хвороб печінки і жовчовивідних шляхів

  • Розділ 5. Хвороби нирок

  • Гострий гломерулонефрит

  • Хронічний гломерулонефрит

  • Пієлонефрити

  • Хронічний пієлонефрит

  • НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ

  • Діагноз

  • Хронічна ниркова недостатність

  • Класифікація

  • Перебіг

  • Типові зміни в ротовій порожнині при хворобах нирок

  • Розділ 6. Хвороби ендокринної системи

  • ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ (ЦД)

  • Класифікація, етіологія і патогенез, профілактика

  • Клініка

  • Принципи лікування

  • Невідкладна допомога при кетоацидозі і кетоацидотичній комі

  • Стоматологічні аспекти цукрового діабету

  • Легкий діабет, що контролюється дієтою

  • ХВОРОБИ ЩИТОПОДІБНОЇ ТА ПРИЩИТОПОДІБНИХ ЗАЛОЗ, НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ І ГІПОФІЗА

  • Етіологія

  • Гіпотиреоз

  • Діагностика, принципи лікування

  • Хвороби прищитоподібних залоз

  • Недостатність функції кори надниркових залоз

  • Хвороби, що мають перебіг із гіперпродукуванням гормонів кори і мозкової речовини надниркових залоз

  • Хвороби гіпофіза

  • Розділ 7. Хвороби органів кровотворення

  • Стоматологічні аспекти анемії

  • Мегалобластна анемія

  • Гіпо-/апластична анемія

  • Гемолітичні анемії

  • ГЕМАТООНКОЛОГІЯ

  • Стоматологічні аспекти гематоонкологічних хвороб

  • Пухлини гемопоетичного походження

  • ЛІМФОМИ

  • РОЗЛАДИ ЛЕЙКОЦИТІВ. АГРАНУЛОЦИТОЗ

  • Агранулоцитоз

  • ХВОРОБИ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ

  • Стоматологічні аспекти тромбоцитарних розладів

  • Стоматологічні аспекти гемофілії

  • Стоматологічні аспекти антикоагулянтної терапії

  • Стоматологічні аспекти хвороб системи кровотворення

  • Розділ 8. Алергічні хвороби. Вторинні імунодефіцити

  • Клінічні прояви алергійних реакцій

  • Кропив'янка та ангіоневротичний набряк Квінке

  • Контактний дерматит

  • Сироваткова хвороба та феномен Артюса

  • ВТОРИННІ ІМУНОДЕФІЦИТИ

  • Класифікація імунодефіцитів

  • Стоматологічні аспекти алергічних хвороб та імунодефіциту

  • Стоматологічні проблеми лейкопенії, нейтропенії; агранулоцитозу та інших імунодефіцитних станів