Гіпертонічний криз – раптове різке підвищення артеріального тиску, що майже завжди супроводжується порушеннями в органах-мішенях або вегетативній нервовій системі.
Критерії гіпертензивного кризу такі: раптовий початок, різке підвищення артеріального тиску, часто – наявність симптомів ураження органів-мішеней. Загрозливі ускладнення кризів – гостре порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда, гостра лівошлуночкова недостатність (серцева астма, набряк легенів), порушення серцевого ритму, тромбоемболії.
Гіпертонічні кризи можуть бути:
■ Ускладнені – характеризуються гострим або прогресуючим ураженням органів-мішеней, загрожують життю хворого, потребують негайного зниження AT протягом 1 год. При ускладнених кризах спостерігається ураження головного мозку (гостра гіпертензивна енцефалопатія), серця (гостра лівошлуночкова недостатність із набряком легенів, ішемія або інфаркт міокарда), нирок (гостра ниркова недостатність), судин (розшарування аорти, розрив дрібних артерій), очей (крововилив, набряк сітківки).
■ Неускладнені – без ознак ураження органів-мішеней, потенційно загрожують життю хворого, потребують швидкого, протягом кількох годин, зниження AT. Кризи можуть спричинятися негативними емоціями, нервовим або фізичним перенапруженням, змінами метеорологічних умов тощо.
Гіпертонічна хвороба, особливо під час різкого підвищення артеріального тиску, може ускладнитися гострою коронарною недостатністю – розвитком інфаркту міокарда, нестабільної стенокардії. імовірно, різке підвищення артеріального тиску взаємопов'язане з ішемією міокарда і має рефлекторний характер. З іншого боку, гостра ішемія міокарда лівого шлуночка з розвитком інфаркту або без нього супроводжується в деяких випадках вираженою артеріальною гіпертензією.
Серцева недостатність виникає внаслідок перенапруження гіпертрофованого лівого шлуночка. При гострій серцевій недостатності можуть виникати напади серцевої астми з нападами ядухи, кашлем. У легенях вислуховуються застійні вологі хрипи. Напад ядухи може перейти в картину набряку легенів, коли на фоні ядухи виділяється пінисте, рідке, рожеве харкотиння, визначаються хрипи по всій поверхні легенів, ціаноз губ, кінчиків пальців.
У хворих на гіпертонічну хворобу може розвиватися гіпертонічна енцефалопатія. Вона характеризується сильним головним болем, нудотою, блюванням, несистемним запамороченням, порушенням зору (зниження гостроти, поволока, мерехтіння "мушок" перед очима). При прогресуванні енцефалопатії з'являються тонічні та клонічні судоми, можлива втрата свідомості, а на висоті підвищення артеріального тиску – і смерть хворого.
Діагноз. Діагностика артеріальної гіпертензії ґрунтується на повторних вимірюваннях AT, аналізі анамнезу, клінічних проявів, лабораторних та інструментальних методів дослідження, які дозволяють відкинути симптоматичні АГ при хворобах нирок (гломерулонефрит, пієлонефрит), ендокринних (хвороба Іценка – Кушінга, тиреотоксикоз, феохромоцитома, синдром Конна), гемодинамічних (коарктація аорти, недостатність аортальних клапанів) тощо.
Лікування
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гіпертонічний криз“ на сторінці 1. Приємного читання.
