За підозри на алергійну природу захворювання слизової оболонки порожнини рота або тканин пародонта лікар-стоматолог мусить ретельно зібрати алергологічний анамнез. При цьому треба виявити можливий етіологічний фактор – алерген і так звані провокуючі, або тригерні фактори та фактори ризику: спадкові/середовищні, побутові, харчові, кліматичні, сезонні, фізичні. Особливе значення має виявлення інших внутрішніх та алергічних хвороб, професійних шкідливостей.
Оцінка впливу антиалергічних препаратів або елімінації алергену. Перед направленням до алерголога з метою встановлення остаточного діагнозу хворого треба обстежити лабораторно й інструментально: аналізи крові, сечі, мокротиння, рентген грудної клітки, приносових пазух, пошук яєць гельмінтів у калі. Установлюючи природу алергену, треба по можливості повністю ізолювати його від пацієнта. Особливо це стосується лікарських препаратів, харчових і промислових продуктів. За неможливості ізоляції проводиться специфічна десенсибілізація в алергологічному відділенні лікарні. При алергічних хворобах характер порушень залежить від типу алергічної реакції.
Контактні глосити (рис. 8.13а) характеризуються тотальною гіперемією слизової оболонки і язика, набряком язика, "полірованим" виглядом язика зі згладженими сосочками. У деяких випадках має місце гіпертрофія грибоподібних сосочків, що надає язику вигляду "малинового". Це найчастіше зумовлено місцевим застосуванням пеніциліну ("пеніциліновий" язик) і є проявом алергії 4 типу (віддаленого). При тетрацикліновій алергії язик покритий сіро-коричневим нальотом, подібним "чорному волосатому язик", що потрібно диференціювати з деякими гіповітамінозами, В12-дефіцитною анемією і хворобою Аддісона. При вживанні інших медикаментів виникають ерозивно-виразкові прояви. Набряк Квінке (рис. 8.13б) (ангіоневротичний набряк) – раптово виниклий підшкірний або підслизовий набряк, що супроводжується болем. Він може бути небезпечним для життя через асфіксію. Може супроводжуватися уртикарною висипкою. Кропив'янка (уртикарія) – це утворення червоних пухирів і плям на поверхні шкіри і слизових оболонок, супроводжується свербежем і пекучістю. Найтяжчі поліморфна ексудативна еритема та епідермальний некроліз. Перша характеризується виникненням різноманітних висипок з ексудацією, а другий – відшаруванням епідермісу та виникненням ерозій і виразок на слизових оболонках. У лікуванні
Рис. 8.13. a – контактна енантема, глосит; б – набряк Квінке
алергічних хвороб найбільше значення мають глюкокортикоїдні гормони, антигістамінні препарати – Н1-блокатори рецепторів до гістаміну, які нині нараховують уже два покоління. Перше покоління – димедрол, супрастин, фенкарол, тавегіл та ін. їхня особливість – наявність седативної та деяких інших побічних дій. Друге покоління – гістадил, кларитин, цетиризин та ін. – не мають седативного ефекту.
У профілактиці алергічних хвороб особливе місце займають боротьба за чистоту довкілля, вживання екологічно чистих продуктів харчування і води, запобігання контакту з потенційними алергенами, застосування медикаментів, особливо антибіотиків, за суворими показаннями, рання діагностика і лікування проявів алергії в дитинстві. Лікарі всіх спеціальностей мусять суворо дотримуватися правил збирання алергологічного анамнезу перед призначенням медикаментозного лікування.
При лікуванні хворих на сінну гарячку антигістамінні препарати здатні викликати сухість у роті. Десквамативний глосит, афти на слизовій частіше зустрічаються у цих пацієнтів. Оскільки хворі дихають переважно ротом, можлива гіпертрофія ясен. Протигрибкові антибіотики, макроліди, інгібітори протеаз при ВІЛ-інфекції при поєднаному застосуванні з терфенадином можуть викликати аритмії.
Найтяжчими є токсико-алергійні реакції у ротовій порожнині.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стоматологічні аспекти алергічних хвороб та імунодефіциту“ на сторінці 1. Приємного читання.
