Чи не було загострення основної хвороби, висипки, шкірного свербежу після вживання лікарських засобів; якщо так, то яких, через який час після початку вживання?
Чи проводили хворому ін'єкції сироваток і вакцин?
Чи су хворого мікоз шкіри і нігтів (епідермофітія, трихофітія)?
Чи має хворий професійний контакт із медикаментами?
Чи викликає загострення основної хвороби або появу алергічних симптомів контакт із тваринами?
Виявивши в анамнезі ті чи інші прояви медикаментозної алергії, лікар повинен на лицьовому боці історії хвороби червоним олівцем зробити відповідний запис. Вирішення питання ускладнюється у випадках, коли реакція виникла на фоні прийому двох чи більше препаратів, що за сучасної поліпрагмазії зустрічається нерідко. Можлива "прихована" сенсибілізація (додавання антибіотика в корм сільськогосподарським тваринам, деяких речовин, зокрема хініну, – у тонізуючі напої тощо). Звісно, навіть у сумнівних випадках усі лікарські препарати відміняють. Швидке зникнення симптомів підтверджує можливий діагноз, однак слід уточнити, який саме з лікарських препаратів є алергеном, особливо якщо необхідне тривале лікування. При цілеспрямованих елімінаційних пробах варто брати до уваги можливість перехресних реакцій і надходження лікарських речовин у складі комбінованих препаратів, а також у продуктах харчування і смакових добавках. Однак треба враховувати, що негативний результат елімінаційної проби не відкидає медикаментозної алергії, а також можливість розвитку її надалі, а позитивний – не завжди свідчить про алергійну реакцію.
До найтяжчих проявів алергійних реакцій на медикаментозні засоби належать токсичний епідермальний некроліз (рис. 8.10) (синдром Лайєлла),
Рис. 8.10. Токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла)
багатоформна еритема (синдром Стівенса – Джонсона) (так звані токсико-алергійні реакції).
Токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) характеризується тим, що на шкірі та слизових оболонках раптово виникають численні бурувато-червоні осередки, на фоні яких потім утворюються в'ялі пухирі. Унаслідок розкриття їх і відшарування поверхневих шарів епідермісу утворюються суцільні ерозивні мокнучі поверхні. Уражена поверхня шкіри складає 80-90%. Симптом Нікольського позитивний. Загальний стан хворого досить тяжкий. Наявні септична гарячка, порушення серцевої діяльності, ознаки ураження нирок токсико-алергічного характеру. Лікування базується на усуненні причинного агента (медикаменту). Призначають ГКС (системно і місцево), антигістамінні препарати, дезінтоксикаційну інфузійну терапію, симптоматичне лікування (діуретики, серцево-судинні препарати і т. ін.).
Багатоформна еритема (синдром Стівенса – Джонсона) (рис. 8.11) проявляється ураженням переважно шкіри і слизових оболонок. У розвитку мають значення переважно вірусні агенти (аденовіруси, ентеровіруси), стрептококи та ін.
Рис. 8.11. Багатоформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона)
Характеризується наявністю поліморфних висипів (багатоформна еритема), які найчастіше займають 30-40% поверхні тіла. Пухирі мають фіолетово-червоний колір, розташовані групами. Ураження слизових і шкіри супроводжується вісце- ритами (ендоміокардит, пневмоніт, менінгіт), артритами, гарячкою. Лікування складається з призначення ГКС (системно), антигістамінних препаратів, антибіотиків широкого спектра дії, дезінтоксикаційної інфузійної терапії.
Слід зазначити, що останніми роками заперечується зв'язок зазначених синдромів із медикаментозною алергією. Висловлюються припущення про їх зв'язок із бактеріальними, вірусними, мікоплаз- мовими збудниками і низкою інших факторів.
Діагностичні тести при медикаментозній алергії. За потреби рекомендується відповідний алгоритм шкірних тестів із медикаментозними алергенами.
Відміна антигістамінних Η,-блокаторів за 24-78 год. до тестування; гідразину – 28-72 год., астемізолу – 4-6 тижнів.
Послідовне проведення краплинної, скарифікаційної та внутрішньошкірної проб (рис. 8.12а, б). Негативний контроль – із розчинником, позитивний – із 0,01% розчином гістаміну. Краплинна проба. Початкова концентрація алергенів: а) у високосенсибілізованих – від 0,5 ОД/мл до 100 ОД/мл; б) у інших – 1000 ОД/мл.
На шкіру внутрішньої поверхні передпліччя, попередньо оброблену спиртом, наносять по одній краплі випробовуваного лікарського препарату, розчинника і гістаміну. Через 20 хв враховують місцеву і загальну реакцію. Місцева реакція – папула (пухир) і гіперемія. Загальна реакція – запаморочення, свербіж, слабкість. При негативній місцевій і позитивній загальній реакції проба вважається позитивною.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Контактний дерматит“ на сторінці 3. Приємного читання.
