Вузликовий поліартеріїт (ВП) – системний некротизуючий васкуліт із переважним ураженням артерій м'язового типу середнього та дрібного калібру і вторинними змінами органів та систем. Розвиткові ВП часто передують інсоляції, вакцинації, пологи, вживання лікарських засобів. Велике значення має вірус гепатиту В (HBV): пряме впровадження щеплень проти нього суттєво знизило етіологічність цього вірусу в розвитку хвороби.
Клініка і діагностика
Хворобі притаманний поступовий, рідше гострий початок – міалгії (сильний біль у литкових м'язах, аж до повної нерухомості), артралгії (транзиторні, недеформовані; частіше залучаються великі суглоби), гарячка, шкірний висип (одна з перших ознак, що характеризується судинною папуло-петехіальною пурпурою, сітчастим ліведо (рис. 3.20) і вираженим схудненням.
Рис. 3.20. Сітчасте ліведо
Найбільш часта і рання ознака ВП – полінейропатії – асиметричні моторні та сенсорні розлади в нижніх кінцівках. Нирки уражуються у 80% випадків. Можливий розвиток артеріальної гіпертензії, у хворих виявляють помірну протеїнурію, можлива мікрогематурія. Прогностично ознаки ниркової патології вкрай несприятливі (табл. 3.4).
Ураження серця проявляється безбольовою формою стенокардії чи інфаркту міокарда. Перикардити виникають рідко. Наслідком хронічної ішемії міокарда і тривалої артеріальної гіпертензії є розвиток хронічної СН. Характерною і тяжкою ознакою ВП є ураження ШКТ – диспепсичні явища (нудота, блювання), абдомінальний біль, картина "гострого живота". Ураження печінки може зумовлюватися HBV- інфекцією (збільшення печінки, її інфаркт або гематома). Легенева патологія (васкуліт чи пневмоніт) зустрічаються значно рідше, ніж при інших СВ. Ураження очей, клінічні прояви орхіту, епідидиміту спостерігаються рідко.
Параклінічні дослідження. Лабораторні зміни при ВП неспецифічні – підвищення ШОЕ, помірна гіпохромна анемія, лейкоцитоз, тромбоцитоз, можлива еозинофілія, підвищення вмісту СРБ. Характерне зростання рівня ЦІК, активності печінкових ензимів, лужної фосфатази при нормальному вмісті білірубіну в крові. Залучення нирок відображають протеїнурія і мікрогематурія. Ангіографія дозволяє виявити аневризми чи стенози артерій середнього калібру. Найінформативніше гістологічне вивчення біоптатів шкірно- м'язового клаптя.
Диференційний діагноз. ВП слід відкинути у всіх хворих із гарячкою, схудненням і поліорганними проявами (судинна пурпура, множинний мононеврит, сечовий синдром). Розвиток симптомокомплексу, що нагадує ВП, трапляється при РА, СЧВ, ССД, ГКА.
Таблиця 3.4. Діагностичні критерії вузликового поліартеріїту за L Lightfoot et al. (Американська колегія ревматологів, 1990)
| Втрата маси тіла понад 4 кг | Втрата маси тіла не пов'язана з особливостями харчування |
| Сітчасте ліведо | Плкоподібні зміни малюнка шкіри на кінцівках і тулубі |
| Біль у яєчках | Відчуття болю в яєчках, не пов'язані з переохолодженням, травмою чи інфекцією |
| Міалгії, слабкість чи біль у м'язах нижніх кінцівок | Дифузні міалгії (за винятком плечового пояса і поперекової ділянки), слабкість або болючість м'язів нижніх кінцівок |
| Мононеврит чи полінейропатія | Розвиток відповідної неврологічної симптоматики |
| Діастолічний тиск понад 90 мм рт.ст. | Розвиток артеріальної гіпертензії |
| Підвищення рівня сечовини чи креатиніну крові | Вміст сечовини понад 14,4 ммоль/л (40 мг%) чи креатиніну понад 133 мкмоль/л (1,5 мг%), не пов'язані з дегідратацією, або порушення виділення сечі |
| Інфекція вірусом гепатиту В | Наявність HBsAg чи антитіл до нього в сироватці крові |
| Ангіографічні зміни | Аневризми чи оклюзії вісцеральних артерій при ангіографії, не пов'язані з атеросклерозом, фібром'язовою дисплазією чи іншими хворобами |
| Біопсія дрібних і середніх артерій | Гранулоцитарна і мононуклеарно-клітинна інфільтрація стінки судин при морфологічному дослідженні |
Примітка. Наявність у хворого трьох чи більше будь-яких критеріїв дозволяє встановити діагноз вузликового періартеріїту з чутливістю 82,2% і специфічністю 86,6%.
Лікування ВП
При обмеженому ураженні судин і відсутності ознак прогресування ВП добре контролюється середніми дозами ГК. При резистентних формах використовують пульс-терапію. Швидкопрогресуючі, тяжкі ВП потребують призначення цитостатиків. Застосовують також амінохінолонові похідні, НПЗЗ, антиагреганти, антикоагулянти, ангіопротектори (пармідин). Позитивно зарекомендували себе препарати системної ензимотерапії в лікуванні всіх СВ, особливо в комбінації з ГК і цитостатиками.
Проводять симптоматичне лікування артеріальної гіпертензії, поліневритів.
Прогноз
Найвищі показники смертності від серцево-судинних ускладнень протягом першого року захворювання на ВП. Прогностично несприятливими вважають вік пацієнтів понад 50 років, ураження серця, нирок та асоціацію з HBV-інфекціями.
Гігантоклітинний артеріїт
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вузликовий поліартеріїт“ на сторінці 1. Приємного читання.
