Визначення
Гострий гломерулонефрит (ΓΤΉ, (Glomerulonephritis acuta) – це гостре імунне запалення нирок із переважним ураженням клубочкового апарату, яке триває не більше 1 року (рис. 5.1).
Фактори ризику, етіологічні та призвідні чинники, а також основні ланки патогенезу відповідають загальним положенням, викладеним вище.
Рис. 5.1. Принципи діагностики гострого нефриту: 1 – ангіна в анамнезі: 2 – гіпертермія; 3 – артеріальна гіпертензія; 4 – набряки на нижніх кінцівках; 5 – біль у попереку; б – позитивний симптом Пастернацького; 7 – протеїнурія; 8 – гематурія
Клінічна симптоматика
Класична клінічна картина ГГН зустрічається рідко. Скарги неспецифічні та характерні для різних хвороб, але частина з них дозволяє передбачити захворювання нирок, особливо якщо вони з'являються через 1-2 тижні після перенесеної ангіни, одонтогенної інфекції, введення вакцин, сироваток, переохолодження тощо. Інколи хворі можуть не мати скарг. Захворювання у них виявляють випадково або взагалі не діагностують. У деяких випадках хворі скаржаться на зменшення об'єму сечі (олігурія – менше 500 мл на добу, анурія – менше 200 мл на добу) в поєднанні з пастозністю обличчя. Дизуричні розлади (дизурія – болюче, полакіурія – часте
сечовиділення) зустрічаються в 10-14% і частіше інтерпретуються як інфекція шляхів сечовиділення. Біль у поперековій ділянці несильний, виникає в перші дні захворювання, інколи триває кілька тижнів. Інші симптоми (підвищена втомлюваність, головний біль, задишка при фізичному навантаженні, підвищення температури тіла) зустрічаються з різною частотою і не мають суттєвого діагностичного значення. Але поява вираженого головного болю, задишки в поєднанні з дизурією, зменшенням виділення сечі за відповідного анамнезу може вказувати на розвиток ГГН. Його прояви складаються з провідних клінічних синдромів: сечового (еритроци- турія – більше 3 еритроцитів у полі зору в загальному аналізі сечі та більше 1000 еритроцитів в 1 мл сечі при дослідженні методом Нечипоренка; циліндрурія – гіалінові, зернисті, воскоподібні; протеїнурія – добова секреція білка більше 50 мг), нефротичного, гіпертензивного (переважно діастолічний тип артеріальної гіпертензії). Нефротичний синдром у клініці ГГН визначають у разі поєднання гарячки, набряків, сечового синдрому й артеріальної гіпертензії. Виділяють три клінічні варіанти ГГН: моносимптомний (ізольований): скарги відсутні, характерний сечовий синдром (набряки та артеріальна гіпертензія відсутні або транзиторні); нефротичний: олігурія, виражені набряки, протеїнурія, гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, гіперлі- підемія, можливо – підвищення AT; розгорнутий: сечовий синдром, артеріальна гіпертензія (AT 180/100 мм рт.ст.), помірно виражені набряки, можливо – серцева недостатність. За фізикальними даними об'єктивного обстеження можна не виявити жодних патологічних ознак. У деяких хворих, частіше після третього дня захворювання, виявляють набряки – від невеликих (під очима, особливо вранці) до анасарки, асциту і гідротораксу, а також блідість шкіри, особливо обличчя (facies nephritica), слизових оболонок ротової порожнини. Характерною ознакою у половини хворих є артеріальна гіпертензія. Висота підвищення AT складає 140-160/85-90 мм рт.ст. У деяких випадках у зв'язку зі збільшенням об'єму циркулюючої крові внаслідок затримки натрію і води, підвищенням AT, метаболічними змінами міокарда виявляють ознаки серцевої недостатності: задишку, розширення серця, ослаблення першого тону над верхівкою, акцент другого тону над аортою, систолічний шум над верхівкою, в тяжких випадках – ритм галопу, в легенях – вологі незвучні хрипи (застійні), збільшення печінки. Аналіз додаткових методів дослідження – це найважливіший етап діагностики, оскільки незалежно від клінічного варіанта в усіх хворих виявляється сечовий синдром. Загальним дослідженням сечі у 100% випадків діагностують протеїнурію різного ступеня прояву і гематурію, рідше – лейкоцитурію і циліндрурію. Вираженість еритроцитурії варіабельна від мікрогематурії (більше З до 100 еритроцитів у полі зору) до макрогематурії (більше 100 еритроцитів у полі зору – сеча кольору "м'ясних помиїв").
В одноразовому аналізі сечі еритроцити можна не виявити, тому необхідно провести серію досліджень (якнайменше – три), виконати аналіз за Нечипоренком (дослідження 1 мл центрифугату середньої порції сечі). Відносна густина сечі при ГГН не змінюється, але при наростанні набряків може підвищуватися. У частини хворих виявляють гострофазові показники запалення (нейтрофільний лейкоцитоз, прискорення ШОЕ, підвищення вмісту фібриногену, альфа-2-глобулінів, поява СРБ). Наявна помірна анемія. Вміст у крові азотистих речовин (креатинін, сечовина тощо) при неускладненому ГГН не змінюється. Імунологічні показники свідчать про наявність циркулюючих імунних комплексів, підвищеного вмісту анти-О-стрептолізину, антигену до стрептокока, зниження вмісту комплементу. На початку захворювання знижується клубочко- ва фільтрація і підвищується клубочкова реабсорбція (проба Реберга). У хворих із вираженою артеріальною гіпертензією на ехокардіографічному та рентгенологічному дослідженнях органів грудної клітки наявне збільшення параметрів лівого шлуночка (маси міокарда, розмірів), на ЕКГ – підвищення його біоелектричної активності, зміни кінцевої частини шлу- ночкового комплексу внаслідок систолічного перевантаження лівого шлуночка (депресія сегмента ST, зниження амплітуди й інверсія зубця Т) та електролітних порушень (ознаки гіперкаліємії протягом олігуричного періоду). Пункційна біопсія нирки показана при затяжному тяжкому перебігу хвороби, коли виникає необхідність уточнення діагнозу і проведення активної терапії.
Ускладнення ГНН:
■ серцева недостатність (гостра – серцева астма, набряк легенів; застійна – “вологі" легені, гідроторакс, гепатомегалія, асцит, анасарка);
■ гіпертензивна енцефалопатія;
■ ниркова еклампсія; інколи під час нападу судом можлива гостра втрата зору, який у більшості випадків відновлюється;
■ гостра ниркова недостатність (тимчасова анурія, підвищення вмісту азотистих шлаків у крові).
Перебіг
Хвороба може мати типовий перебіг із послідовним зникненням симптомів: набряки зазвичай зберігаються не більше 2 тижнів, у решти хворих – протягом 3-4 тижнів; AT за легкого перебігу нормалізується протягом 1-го тижня, у половини хворих – протягом місяця, у решти артеріальна гіпертензія може зберігатися значно довше.
Найстійкішими є зміни в сечі, які зберігаються до року від початку захворювання. Збільшення терміну виявлення хоча б незначного сечового синдрому вказує на розвиток вторинно-хронічного варіанта перебігу ГН. Відомий також ациклічний варіант перебігу хвороби, коли немає закономірності в розвитку проявів окремих симптомів протягом року. Ці форми хвороби також частіше переходять у хронічні. Підгострий тяжкий перебіг ГН протягом року характерний для швидкопрогресуючого варіанта хвороби, який розглядається як самостійна хвороба зі швидким розвитком ниркової недостатності (вже через 3-4 місяці від початку).
Діагностика
ГГН діагностується за наявності таких ознак: гострий початок, набряки, сечовий синдром, артеріальна гіпертензія, а також за відсутності даних про системні хвороби сполучної тканини, патологію нирок, артеріальну гіпертензію і протеїнурію в минулому.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гострий гломерулонефрит“ на сторінці 1. Приємного читання.
