"Великий" критерій: склеродермічне ураження шкіри (проксимальна склеродермія).
“Малі" критерії: склеродактилія, рубці на подушечках пальців, симетричний базальний пневмосклероз.
Діагноз вірогідний за наявності одного "великого" і двох "малих" критеріїв.
Диференційний діагноз ССД проводять з іншими хворобами склеродермічної групи (вогнищева склеродермія, склеродерма Бушке, дифузний еозинофільний фасціїт, паранеопластична склеродермія) і системними хворобами сполучної тканини (СЧВ, РА, дерматоміозит, поліміозит).
Лікування
Лікування хворих на ССД із урахуванням складності патогенезу та полісиндромності проявів ніколи не є монотерапією і повинне бути раннім і комплексним. Основа лікування – антифіброзні засоби. 1. D-пеніциламін (купреніл) застосовують початковою дозою 150-300 мг/добу протягом 2 тижнів, а потім кожні 2 тижні дозу підвищують на 300 мг/добу до максимальної – 1800 мг/добу. Хворий приймає її 2 міс., а потім дозу повільно знижують до підтримуючої – 300-600 мг/добу. 2. Піаскледин уживають по 1 капсулі тричі на добу 2-3 міс. 3. Діуцифон. 4. Можливе застосування колхіцину по 2 мг/добу. 5. Препарат мадекасол – екстракт рослини entella asiotice – виконує помірну антифіброзну дію і сильніше діє на судинно-трофічні прояви.
Також із метою сповільнення фіброзуючого процесу призначають кетотифен по 2 мг/добу і унітіол. При хронічному перебігу ССД застосовують ферментні препарати.
Цитостатики та ГК показані при гострому і підгострому перебігу ССД, при фіброзуючому альвеол іті.
Судинні засоби. Вазопротекторний ефект у разі ССД дають блокатори кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину II.
Профілактика
Первинна профілактика полягає у здійсненні загальнооздоровчих заходів, виявленні ризик-чинників і "загрозливого" контингенту. Вторинна спрямована на запобігання загостренню і генералізації склеродермічного процесу, передбачає ранню диференційну патогенетично обґрунтовану комплексну терапію із суворим дотриманням рекомендацій, унеможливленням травм, перевтоми, переохолоджень, простуд та інфекцій, стресів і алергенів.
Доцільним є одночасне проведення реабілітаційних заходів і загартовування організму (гімнастика, масажі, теренкур), лікування супутньої патології, за необхідності – проведення оперативних втручань, призначення антибіотиків на тлі підвищеної дози ГК у разі приєднання інфекції.
Прогноз визначається перебігом, клінічною формою ССД, віком, у якому дебютувала хвороба, статтю хворого, наявністю вісцеральної патології. Безпосередніми причинами смерті при ССД є легенева, серцева, ниркова недостатність, кахексія
Рис. 3.17. Зміни язика при склеродермії
і гостра хірургічна патологія при виразково-некротичних змінах кишечника.
При склеродермії зміни шкіри і слизових оболонок виявляються у всіх хворих та характеризуються переважно атрофічними процесами. Слизова оболонка стає тонкою, легко травмується, покривається виразками. Язик зменшується, сосочки атрофуються (рис. 3.17). При склеродермії трапляється десквамативний глосит у мігруючій формі. Унаслідок ураження м'язів хворі часто неспроможні висунути язик. Потім язик ущільнюється, стає білим. Як і в кінцівках, у язиці виникають спазми судин (синдром Рейно), що спочатку проявляється парестезіями (поколюванням і затерплістю), а потім блідістю.
Хвороба Шегрена
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діагностичні критерії Американської ревматологічної асоціації“ на сторінці 1. Приємного читання.
