Основа лікування ЦД будь-якого походження – це дієта. У стаціонарі хворим призначається дієта № 9 за Певзнером. Принцип дієти полягає у виведенні з раціону легкозасвоюваних вуглеводів, цукру. Обмежують інші продукти, що містять крохмаль: хліб (50-200 г чорного хліба на добу), картоплю (до 200 г очищеної картоплі), крупи (до 50 г). Макаронні вироби, солодкі овочі та фрукти не вживають. Потрібну калорійність їжі витримують за рахунок збільшення кількості білків і рослинного жиру, а необхідний об'єм – за рахунок овочів, які містять мало вуглеводів, – капусти, огірків, помідорів, баклажанів тощо. За допомогою дієти можна компенсувати легкі форми ЦД 2 типу, які в людей з надмірною вагою при дотриманні дієти і зменшенні ваги тіла зазнають ремісії та зникають. Якщо хворий не може витримати потрібну дієту, йому призначають пероральні цукрознижувальні препарати. У разі ускладнень, травм, операцій, тяжких хвороб, а також за тривалого перебігу ЦД 2 типу додають інсулін.
ЦД 1 типу із самого початку, крім дієти, потребує введення екзогенного інсуліну. Нині найбільш прийнятним є лікування генноінженерним людським інсуліном. Інсуліни розрізняються різною тривалістю дії. Простий інсулін починає дію через 30 хв після підшкірного введення. Максимум дії – через 3 год; кінець дії – через 5-6 год. інсуліни середньої тривалості – через 1-6- 12 год., подовженої дії – через 2-12-24 год. Хворий повинен їсти одразу після введення простого інсуліну і на максимумі дії інсуліну подовженої дії. Відповідно будується розклад харчування при комбінованому лікуванні. Принципів дієтичного лікування ЦД потрібно дотримуватися всім хворим на інсулінорезистентність із надмірною вагою тіла. Це одна з головних умов профілактики атеросклерозу, гіпертонічної хвороби та їх ускладнень.
Кетоацидоз та гіпоглікемія
Наявність глюкози в сечі та зниження імунітету сприяють розвитку бактеріальних хвороб сечовидільної системи і нирок – пієлонефритів. Хворі на ЦД також часто страждають на запалення верхніх дихальних шляхів, пневмонії, холецистити, панкреатити, гнійні хвороби шкіри і слизових оболонок. У свою чергу, запальні захворювання потребують збільшення надходжень інсуліну. Якщо хворий, який зазвичай дозує інсулін самостійно, не підвищує дозу при інтеркурентних захворюваннях, у нього (неї) може розвинутись кетоацидоз. Спочатку виникає нудота, блювання і пронос, унаслідок чого хворі остаточно зневоднюються, далі настає кетоацидотична кома. Цей синдром пов'язаний із надмірним розкладом ліпідів з утворенням бета-оксимасляної та ацетооцтової кислот, з яких утворюється ацетон.
Діагностика кетоацидозу здійснюється за допомогою визначення ацетону в сечі або рівня кетонових тіл у крові за наявності відповідного анамнезу, клінічних проявів (табл. 6.1), особливо запаху ацетону від хворого.
Невідкладна допомога при кетоацидозі і кетоацидотичній комі
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принципи лікування“ на сторінці 1. Приємного читання.
