Хронічний пієлонефрит

Внутрішня медицина


Визначення


Хронічний пієлонефрит (ХПН, Pyelonephritis chronica) – це хронічне інфекційне запалення інтерстиційної тканини нирок і слизової оболонки чашечок та мисок із подальшим ураженням кровоносних судин і тенденцією до прогресування.

ХПН визначають тоді, коли протягом трьох місяців не настає одужання після гострого.


Клініка


Клінічна симптоматика різних клінічних форм ХПН (згідно з наведеною вище класифікацією – латентної, рецидивуючої, гіпертензивної, анемічної та азотемічної на стадії хронічної ниркової недостатності) має суттєві особливості. В анамнезі хвороби, по-перше, необхідно з'ясувати, чи є ХПН первинним (тобто без попередньої урологічної хвороби), оскільки при вторинному процесі клінічні прояви взагалі будуть відображати основний урологічний процес. У загальній лікарській практиці частіше зустрічається перший варіант. Латентний перебіг ХПН характеризується лише деякими клінічними штрихами. Хворі зазвичай не мають скарг і частіше не підозрюють про хворобу, інколи після застуди довго тривають субфебрилітет, прискорена стомлюваність, випадковими дослідженнями сечі виявляють лейкоцитурію, яка швидко минає і не привертає достатньої уваги. Але патологічний процес весь час прогресує і може активізуватися під дією зовнішніх факторів чи інших причин та починає проявлятися клінічною симптоматикою. Через 10-15 років виникає немотивована, на перший погляд, артеріальна гіпертензія. За наявності активного запального процесу, тим більше рецидивуючого, клінічна симптоматика значно змінюється. Скарги хворих стосуються, по-перше, дизуричних розладів, які проявляються саме дизурією, полакіурією. Типовим є підвищення температури тіла до 38 °С і вище, залежно від ступеня активності запалення, яке супроводжується ознобами. Вони можуть турбувати хворих навіть за нормальної температури. Біль у поперековій ділянці зазвичай двобічний, завжди наявний при активному запаленні, пов'язаний із розтягненням ниркової капсули при збільшенні розмірів нирки, з перипроцесом, із чинників не можна відкинути і стаз сечі. В останньому випадку можливі напади ниркової кольки. Хворі звертають увагу на брудний червоний колір сечі (макрогематурія) при ураженні форнікальних відділів чашечок та залученні до запального процесу сусідніх вен. Це може бути причиною значних крововиливів, що зумовлює необхідність уточнити їх походження та відкинути туберкульоз і пухлини нирки. Захворювання супроводжується і загальними симптомами інтоксикації: слабкістю, швидким стомленням, цефалгією, спрагою, зниженням працездатності. Головний біль може частково пояснюватись розвитком артеріальної гіпертензії. Коли з'являються ознаки диспепсичного синдрому (зниження апетиту, нудота, іноді – блювання), слід припускати розвиток ниркової недостатності зі зростанням рівня азотистих шлаків у крові. При цьому збільшується об'єм сечі, виділеної за добу, до 2-3 л (поліурія з переважанням ніктурії. За фізикальними даними об'єктивного обстеження привертає увагу відсутність набряків, можлива лише незначна пастозність обличчя. Суттєві набряки виникають лише за приєднання ниркової недостатності. Шкіра набуває сірого кольору, суха, притрушена "пилом" лущення. Слизові губ, ротової порожнини і язик сухі, язик покритий сірими нашаруваннями. З боку серцево-судинної системи виявляють зміни, пов'язані із синдромом артеріальної гіпертензії. Через 10 років перебігу хвороби з підвищеним тиском крові виявляються порушення функціонального стану нирок, а в разі періодичного рецидивування процесу швидше розвивається азотемія. За наявності вторинного ХПН його перебіг залежить від прогресування основної хвороби. Несприятливе значення в цьому плані мають уроджені аномалії, порушення відтоку сечі, реінфекції, а також прогресування нирковокам'яної хвороби. Необхідно пам'ятати, що загострення перебігу різних хронічних інфекцій (ангіни, пародонтозу, гаймориту та ін.) можуть призводити до загострення вторинного ХПН незалежно від основного патологічного процесу.

Дані додаткових лабораторних та інструментальних методів дослідження об'єктивізують діагноз ХПН. Повторні аналізи сечі мають вирішальне значення для встановлення діагнозу. Виявляють помірну протеїнурію (від 1 до 3 г/добу), лейкоцит- і еритроцитурію. Обов'язкове бактеріологічне дослідження сечі, яке виконують не менше 3 разів за період спостереження. Враховуються лише позитивні проби з наявністю більше 100000 мікробних тіл в 1 мл сечі. Рентгенологічне дослідження має важливу, але не вирішальну роль. Частіше використовують екскреторну урографію, яка дозволяє виявити сповільнення виділення контрасту ураженою ниркою, локальні спазми чашечково-мискової системи, пієлониркові рефлюкси, характерні деформації чашечок і мисок (дефекти наповнення, пов'язані з набряком та інфільтрацією тканин), їх атонію, зокрема і сечоводів. На сонограмах ультразвуковим дослідженням нирок виявляють зяючі розширені – так звані "побиті міллю" – чашечки. При прогресуванні процесу збільшуються розміри нирки, посилюється деформація її контуру, збільшується неоднорідність чашечково-мискової системи; товщина паренхіматозного шару зменшується, посилюється ехощільність сигналу паренхіми. Характерна асиметричність виявлених сонографічних ознак. Сцинтигра- ми на ізотопному дослідженні нирок при ХПН дозволяють оцінити їх функціональний стан у сукупності складових: кровотоку, секреторної та евакуаторної здатності нирки, водночас і ступінь асиметричності процесу. Ускладнення ХПН:

■ вторинно зморщена нирка, ниркова недостатність;

■ артеріальна гіпертензія:

■ інсульт,

■ інфаркт міокарда.


Діагноз


Серед найсуттєвіших діагностичних критеріїв ХПН слід виділити такі:

■ дизурія або поліурія в поєднанні з підвищенням температури тіла, болем у поперековій ділянці та/чи бактеріурією;

■ біль при пальпації нижнього відділу живота з одного або з двох боків; зниження здатності нирок до підкислення сечі;

■ порушення концентраційної функції нирок;

■ характерні інтерстиційні зміни в нирках;

■ зміни осаду сечі;

■ рентгенологічні та радіоізотопні ознаки;

■ ультразвукові критерії.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хронічний пієлонефрит“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ. Значення курсу внутрішньої медицини у підготовці лікаря-стоматолога

  • Перелік умовних скорочень і позначень

  • Розділ 1. Хвороби органів дихання

  • Клініка і діагностика

  • Симптоми і критерії діагностики хвороби

  • Дослідження функції зовнішнього дихання (ФЗД)

  • Принципи надання медичної допомоги хворим на ХОЗЛ на основі доказової медицини

  • БРОНХІАЛЬНА АСТМА

  • Клініка

  • Діагностика

  • Принципи лікування БА на основі доказової медицини

  • Стоматологічні аспекти лікування хворих на БА

  • ПНЕВМОНІЇ

  • Класифікація

  • Надання допомоги хворим на позалікарняні пневмонії на основі доказової медицини

  • ПЛЕВРАЛЬНИЙ СИНДРОМ

  • Клініка

  • Розділ 2. Хвороби систем кровообігу

  • Гіпертонічна хвороба

  • Патоморфологія

  • Гіпертонічний криз

  • Лікування

  • Симптоматичні артеріальні гіпертензії

  • Артеріальна гіпертензія при хворобах нирок

  • Артеріальна гіпертензія при хворобах ендокринної системи

  • Артеріальна гіпертензія при метаболічному синдромі

  • Гемодинамічні артеріальні гіпертензії

  • АТЕРОСКЛЕРОЗ, ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ ЗА КЛАСИФІКАЦІЄЮ ВООЗ

  • Патогенез

  • Патоморфологія

  • Діагностика

  • Ішемічна хвороба серця

  • Класифікація

  • РАПТОВА КОРОНАРНА СМЕРТЬ (ПЕРВИННА ЗУПИНКА КРОВООБІГУ). ПРИНЦИПИ СЕРЦЕВО- ЛЕГЕНЕВОЇ РЕАНІМАЦІЇ

  • СТЕНОКАРДІЯ

  • Клінічна картина

  • Стабільна стенокардія напруження

  • Діагностика

  • Лікування

  • Прогноз

  • Гострий коронарний синдром

  • ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА

  • Клінічна картина

  • Ускладнення

  • Діагностика інфаркту міокарда

  • Лікування ускладнень інфаркту міокарда

  • Профілактика

  • АРИТМІЇ СЕРЦЯ

  • Класифікація

  • Синусова брадикадія

  • Екстрасистолія

  • Пароксизмальна тахікардія

  • Миготлива аритмія

  • Тріпотіння передсердь

  • Аритмії, зумовлені порушенням проведення імпульсу

  • Внутрішньопередсердна блокада

  • Внутрішньошлуночкові блокади (блокада ніжок пучка Гіса)

  • ГОСТРА СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ

  • Діагностика

  • ХРОНІЧНА СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ

  • Класифікація хронічної серцевої недостатності

  • Клініка

  • Діагностика

  • Лікування

  • Стоматологічні аспекти серцевої недостатності

  • ГОСТРА СУДИННА НЕДОСТАТНІСТЬ

  • Непритомність

  • Лікування

  • РОЛЬ ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА В ДІАГНОСТИЦІ, ПРОФІЛАКТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА СЕРЦЕВО- СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ

  • Розділ 3. Ревматологічні хвороби

  • Ступені активності ГРЛ

  • Діагностика

  • Лікування

  • ІНФЕКЦІЙНИЙ ЕНДОКАРДИТ

  • Ускладнення

  • Діагностика

  • НАБУТІ ВАДИ СЕРЦЯ. МІТРАЛЬНІ ТА АОРТАЛЬНІ ВАДИ

  • Класифікація

  • Клініка і діагностика

  • Лікування

  • Аортальний стеноз

  • Аортальна недостатність

  • ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИКИ ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА У ПАЦІЄНТІВ ІЗ РЕВМАТИЧНИМИ ХВОРОБАМИ, ІНФЕКЦІЙНИМ ЕНДОКАРДИТОМ І ВАДАМИ СЕРЦЯ

  • Стоматологічні аспекти інфекційного ендокардиту

  • ДИФУЗНІ ХВОРОБИ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ

  • Клініка і діагностика

  • Лікування

  • Рекомендації доказової медицини при СВЧ

  • Системна склеродермія

  • Діагностика

  • Діагностичні критерії Американської ревматологічної асоціації

  • Хвороба Шегрена

  • Дерматоміозит

  • СИСТЕМНІ ВАСКУЛІТИ. РОЛЬ ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА У ПРОФІЛАКТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ

  • Геморагічний васкуліт

  • Вузликовий поліартеріїт

  • Гігантоклітинний артеріїт

  • Неспецифічний аортоартеріїт

  • ОСТЕОАРТРОЗ, ПОДАГРА, РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ

  • Клініка і діагностика

  • Подагра

  • Клініка і діагностика

  • Ревматоїдний артрит

  • Розділ 4. Хвороби органів травлення

  • ГАСТРИТИ

  • Епідеміологія

  • Клінічна картина

  • Медикаментозне лікування

  • ВИРАЗКОВА ХВОРОБА

  • Пілоростеноз

  • Лікування

  • Профілактика

  • ХВОРОБИ КИШЕЧНИКА

  • Запальні хвороби кишечника

  • Неспецифічний виразковий коліт

  • ПАНКРЕАТИТИ

  • ХРОНІЧНИЙ БЕЗКАМ'ЯНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ. ЖОВЧНОКАМ'ЯНА ХВОРОБА

  • ГЕПАТИТИ І ЦИРОЗИ ПЕЧІНКИ

  • Клініка

  • Стоматологічні аспекти хвороб печінки і жовчовивідних шляхів

  • Розділ 5. Хвороби нирок

  • Гострий гломерулонефрит

  • Хронічний гломерулонефрит

  • Пієлонефрити

  • Хронічний пієлонефрит
  • НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ

  • Діагноз

  • Хронічна ниркова недостатність

  • Класифікація

  • Перебіг

  • Типові зміни в ротовій порожнині при хворобах нирок

  • Розділ 6. Хвороби ендокринної системи

  • ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ (ЦД)

  • Класифікація, етіологія і патогенез, профілактика

  • Клініка

  • Принципи лікування

  • Невідкладна допомога при кетоацидозі і кетоацидотичній комі

  • Стоматологічні аспекти цукрового діабету

  • Легкий діабет, що контролюється дієтою

  • ХВОРОБИ ЩИТОПОДІБНОЇ ТА ПРИЩИТОПОДІБНИХ ЗАЛОЗ, НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ І ГІПОФІЗА

  • Етіологія

  • Гіпотиреоз

  • Діагностика, принципи лікування

  • Хвороби прищитоподібних залоз

  • Недостатність функції кори надниркових залоз

  • Хвороби, що мають перебіг із гіперпродукуванням гормонів кори і мозкової речовини надниркових залоз

  • Хвороби гіпофіза

  • Розділ 7. Хвороби органів кровотворення

  • Стоматологічні аспекти анемії

  • Мегалобластна анемія

  • Гіпо-/апластична анемія

  • Гемолітичні анемії

  • ГЕМАТООНКОЛОГІЯ

  • Стоматологічні аспекти гематоонкологічних хвороб

  • Пухлини гемопоетичного походження

  • ЛІМФОМИ

  • РОЗЛАДИ ЛЕЙКОЦИТІВ. АГРАНУЛОЦИТОЗ

  • Агранулоцитоз

  • ХВОРОБИ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ

  • Стоматологічні аспекти тромбоцитарних розладів

  • Стоматологічні аспекти гемофілії

  • Стоматологічні аспекти антикоагулянтної терапії

  • Стоматологічні аспекти хвороб системи кровотворення

  • Розділ 8. Алергічні хвороби. Вторинні імунодефіцити

  • Клінічні прояви алергійних реакцій

  • Кропив'янка та ангіоневротичний набряк Квінке

  • Контактний дерматит

  • Сироваткова хвороба та феномен Артюса

  • ВТОРИННІ ІМУНОДЕФІЦИТИ

  • Класифікація імунодефіцитів

  • Стоматологічні аспекти алергічних хвороб та імунодефіциту

  • Стоматологічні проблеми лейкопенії, нейтропенії; агранулоцитозу та інших імунодефіцитних станів