Лікування стенокардії охоплює зміну способу життя, боротьбу з чинниками ризику ІХС, медикаментозну терапію, хірургічні та ендоваскулярні методи лікування (балонна коронарна ангіопластика, аортокоронарне шунтування). Провідні напрями лікування стенокардії – це посилення коронарного кровообігу, зменшення потреби міокарда в кисні, поліпшення метаболізму міокарда і реологічних властивостей крові. Терапія повинна урівноважити потребу міокарда в кисні та його доставку до міокарда. При цьому підвищується толерантність до фізичного і психоемоційного навантаження, внаслідок чого вдається уникнути нападів стенокардії.
До основних антиангінальних препаратів належать нітрати, бета-блокатори й антагоністи кальцію. До обов'язкових препаратів для лікування стенокардії належать гіполіпідемічні, антитромбоцитарні та метаболічні засоби.
Одне з чільних місць у лікуванні хворих на стенокардію займають нітрати. Вони знижують тонус вен, а отже, венозний об'єм, що приводить до зменшення серцевого викиду і розвантаження лівого шлуночка. Ці препарати викликають зниження систолічного AT, що веде до зниження кінцевого діастолічного тиску й об'єму лівого шлуночка, внаслідок чого знижується напруження стінки серця.
Нітрати короткої дії вживають для припинення нападів стенокардії. Використовують швидкодіючі нітрати (нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат у вигляді таблеток, спреїв).
Лікар-стоматолог на своєму робочому місці зобов'язаний надати хворому невідкладну допомогу при нападі стенокардії.
Нітрогліцерин – найвідомішим і найефективніший препарат – застосовують сублінгвально (по 0,5 мг), а також у вигляді 1 % спиртового розчину по 2-3 краплі на шматочок цукру. Початок дії препарату – через 1-3 хв. У разі, якщо напад не припиняється, повторно через 3-5 хв дають нітрогліцерин тією ж дозою.
Коли напад стенокардії не вдається купірувати протягом 10-15 хв і після повторного вживання нітрогліцерину, слід застосувати анальгетики в поєднанні з антигістамінними препаратами, які потенціюють їхню дію (2-4 мл 50% розчину анальгіну в поєднанні з 5 мг дроперидолу або 5-10 мг діазепаму, або 2 мл 2,2% розчину піпольфену). Якщо напад не припиняється, то цей стан розцінюють як нестабільну стенокардію або гострий інфаркт міокарда – хворого необхідно негайно госпіталізувати в палату інтенсивної терапії.
Нітрати пролонгованої дії використовують для запобігання нападам стенокардії і при частих ангінозних нападах. До них належать ізосорбід динітрат 10-20 мг, ретардна форма – 100-120 мг 1-2 рази на добу, ізособід мононітрат – 40-120 мг 1-2 рази на добу. Нашкірні форми нітрогліцерину застосовують для профілактики нічних нападів стенокардії. Дія препарату починається через 30 хв, триває 3-4 год.
Бета-блокатори широко використовують для лікування стенокардії за відсутності протипоказань, обов'язково в лікуванні хворих із постінфарктним кардіосклерозом. Бета-адреноблокатори знижують частоту серцевих скорочень, систолічний тиск і скоротливість, особливо під час навантаження, завдяки чому знижується потреба міокарда в кисні й усувається дисбаланс між потребою міокарда і можливістю доставки кисню до ішемізованої зони. Перевагу віддають селективним бета-адреноблокаторам тривалої дії. Дозу визначають за ЧСС у стані спокою (зниження ЧСС до 55-60 уд/хв.). Використовують такі кардіоселективні бета-блокатори: метопролол (100-200 мг на добу за 1-2 рази), атенолол (50-100 мг на добу одноразово), бісопролол (5-10 мг на добу). Із неселективних бета-блокаторів призначають піндолол (5-10 мг на добу), надолол (40-80 мг 1 раз на добу), пропранолол (20-40 мг на добу).
Антагоністи кальцію також займають помітне місце в лікуванні стенокардії. Основний механізм дії – блокада потоку іонів кальцію всередину міокардіальних і гладком'язових клітин судин. Вони ведуть до нормалізації порушеного через ішемію процесу розслаблення міокарда в діастолі та зниження діастолічного тиску лівого шлуночка, що прямо зумовлює зниження потреби міокарда в кисні; розширюють периферичні судини, знижуючи післянавантаження, що побічно знижує потребу міокарда в кисні; поліпшують кровопостачання міокарда завдяки усуненню спазмів у місцях атеросклеротичних звужень і розширенню колатералей. Блокатор f-каналів синусового вузла івабрадин, блокатори кальцієвих каналів і нітрати тривалої дії показані при непереносимості або недостатній ефективності блокаторів бета-адренорецепторів. Призначають івабрадин (кораксан 5 мг 2 рази на добу), верапаміл (80-120 мг на добу), дилтіазем (у таблетках і капсулах по 60 мг 3 рази на день і пролонговані форми по 90, 120 і 180 мг 1 раз на день), ніфедипін (усередину 10-30 мг 2-3 рази на добу), амлодипін (у таблетках по 5-10 мг 1 раз на добу).
Крім цих груп препаратів, у лікуванні стенокардії використовують:
■ антитромбоцитарні засоби – ацетилсаліцилову кислоту 75-150 мг на добу після їди призначають усім пацієнтам з ІХС, крім тих, які мають протипоказання (шлунково-кишкові кровотечі, алергія або толерантність до ацетилсаліцилової кислоти). Клопі- догрель використовують як альтернативний антитромбоцитарний засіб для пацієнтів зі стабільною стенокардією, які не отримують аспірин. Цей препарат належить до групи антагоністів аденозиндифосфату з фармакологічним ефектом, подібним до ефекту ацетилсаліцилової кислоти;
■ гіполіпідемічні засоби – статини – призначають усім пацієнтам з ІХС.
Дозу визначають з урахуванням цільового рівня загального холестерину крові – < 4,5 ммоль/л і холестерину ЛПНЩ < 2,5 ммоль/л;
■ із засобів метаболічного захисту міокарда призначають триметазидин.
Лікування хворих на стабільну стенокардію напруження проводять з урахуванням особливостей перебігу хвороби, її функціонального класу. Медикаментозні засоби призначають спочатку одним препаратом із трьох груп антиангінальних засобів – пролонгованих нітратів, бета- адреноблокаторів, антагоністів кальцію. Слід підкреслити, що препаратами вибору є бета-адреноблокатори. У разі відсутності ефекту переходять на лікування двома препаратами, далі за відсутності ефекту призначають комбінації з трьох препаратів. Додають також засоби метаболічної терапії, антикоагулянти й антиагреганти.
Хірургічне лікування: аортокоронарне шунтування – накладання анастомозу між аортою і коронарною артерією нижче місця її оклюзії або звуження; балонна ангіопластика з подальшим установленням стента – дилатація судини за допомогою балона, в який нагнітається повітря; видалення атеросклеротичної бляшки за допомогою енергії лазерного випромінювання; коронарна атеректомія – видалення маси атеросклеротичної бляшки з артерії за допомогою спеціального атеректомічного катетера.
Прогноз
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування“ на сторінці 1. Приємного читання.
