Відповідно до класифікації ВООЗ (1999) до пухлин гематопоетичного (мієлоїдного) походження відносять кілька груп хвороб (табл.7.15).
Гострі лейкемії – це група гематоонкологічних хвороб з первинним ураженням кісткового мозку. їх морфологічним субстратом є атипові недиференційовані клітини гематопоетичного походження. Залежно від того, з якого паростка походять ці клітини, гострі лейкемії поділяються на дві групи – мієло- та лімфобластні.
Таблиця 7.15. Класифікація гемопоетичних новоутворень (ВООЗ)
| 1. | Мієлопроліферативні хвороби |
| Хронічна мієлоїдна лейкемія (ХМЛ) Ph'+ [t(9;22)(q34;q11), bcr/abl] · Справжня поліцитемія · Справжня (есенціальна) тромбоцитемія · Первинний мієлофіброз · Хронічна нейтрофільна лейкемія · Еозинофільна лейкемія/гіпереозинофільний синдром | |
| 2. | Мієлодиспластичні/мієлопроліферативні хвороби |
| Хронічна мієломоноцитарна лейкемія Атипова хронічна мієлоїдна лейкемія Ювенільна мієломоноцитарна лейкемія | |
| 3. | Мієлодиспластичні синдроми (МДС) |
| Рефрактерна анемія · Рефрактерна анемія з кільцевими сидеробластами Рефрактерна цитопенія з багатопаростковою дисплазією Рефрактерна анемія з надлишком бластів Sq-синдром · MDS, некласифікований | |
| 4. | Гострі мієлобластні лейкемії (ГМЛ) |
| ГМЛ з цитогенетичними транслокаціями, що повторюються · ГМЛ з багатопаростковою дисплазією (з попереднім MDS та без нього) · ГМЛ і МДС, пов'язані з попереднім лікуванням (алкілуючими ліками, епіподофілотоксином тощо) ГМЛ, не згадані вище | |
| 5. | Пухлини з гістіоцитів і дендритних клітин |
| 6. | Пухлини з мастоцитів (лаброцитів) |
Гострі мієлобластні лейкемії (ГМЛ) – новоутворення із ранніх попередників клітин гемопоетичного походження – мієлобластів (табл. 7.13). ГМЛ складають біля 80 % гострих лейкемій у дорослих.
Спочатку хвороба може проявлятися мінімальною і, на перший погляд, нехарактерною симптоматикою (загальна слабкість, гіпертермія, зниження працездатності, біль у кістках). Однак першими проявами хвороби можуть бути важкі інфекційні ускладнення (виразково-некротичний стоматит або ангіна, пневмонія, сепсис), які, звичайно, важко лікуються. Частіше клінічна картина розвивається швидко (дні, тижні), а динаміка наростання симптомів у хворих залежить від варіанта лейкемії (лінійної належності бластів, ступеня їх диференціації та наявності хромосомних аномалій).
У міру прогресування хвороби в пацієнтів розвиваються синдроми: анемічний, геморагічний, імунодефіциту, пригнічення кровотворення, пухлинної проліферації (збільшення печінки, селезінки, лімфатичних вузлів, осальгії, нейролейкемія, лейкеміди, гіпертрофічний гінгівіт) та інтоксикації.
У хворих із мінімальною підозрою на гостру лейкемію потрібно дослідити клінічний аналіз крові та мієлограму. В гемоцитограмі можуть виявлятися зміни – від мінімальних (на початку хвороби) до виражених: нормохромна анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія або лейкоцитоз за рахунок злоякісних клітин (бластемія), прискорення ШОЕ. Наявність бластів у периферичній крові свідчить про гостру лейкемію. Діагноз ГМЛ встановлюється за наявності у кістковому мозку хворого понад 20 % мієлобластів.
Натапер загальновизнаними є ВООЗ- і FAB-класифікації ГМЛ (табл. 7.16 і 7.17). Відповідно до FAB-класифікації виділяють вісім форм ГМЛ (М0-М7), що відрізняються за морфологічними, цитохімічними, імунофенотиповими і цитогенетичними характеристиками бластів.
Для визначення варіанта лейкемії (мієло- чи лімфобластна) і ступеня диференціації бластних клітин поряд з морфологічними проводять цитохімічні, імунофенотипові та молекулярно-генетичні дослідження, які визначають діагноз, прогноз перебігу і вибір оптимального лікування хвороби. Так, зокрема, наявність пероксидази в бластах свідчить про ГМЛ, а неспецифічної естерази – про гостру моноцитарну лейкемію (М5).
ГМЛ потрібно диференціювати передусім з гострою лімфобластною лейкемією (ГЛЛ), базуючись на даних цитологічних, цитохімічних, імунофенотипових і цитогенетичних досліджень (табл. 7.15).
На прогноз перебігу ГМЛ впливає багато чинників. Так, у хворих на вторинну ГМЛ він менш сприятливий.
Метою сучасної терапії хворих на гострі лейкемії має бути їх одужання. Процес лікування умовно поділяють на кілька етапів:
■ Індукція ремісії (2-5 тижнів). За час індукції кілограми (1012 клітин) пухлинної маси переходять у грами (109 клітин). її мета – знищення основної маси пухлини та відновлення порушених функцій органів і систем (кровотворення, кровообігу тощо).
■ Консолідація (закріплення) ремісії (2-3 місяці), інтенсифікація (4-6 місяців) або ТСК. Спрямована на знищення залишкового пулу клітин.
Після консолідації можуть залишатися міліграми злоякісних клітин.
■ Підтримуюча терапія (до 5 років) – стримування виходу з-під контролю незнищених (мікрограми) злоякісних клітин.
Індукцію, консолідацію ремісії, а також курси реіндукції (інтенсифікації) прово-
Таблиця 7.16. Класифікація ГМЛ (ВООЗ, 1999)
| ГМЛ з генетичними транслокаціями, що повторюються (специфічними, не випадковими) |
| Гостра промієлоцитарна лейкемія [PML t(15;17)(q22; q21) і варіанти PML/RAR-α] (M3) |
| ГМЛ з аномаліями 11q23(MLL) |
| ГМЛ з багатопаростковою дисплазією (з або без попереднього MDS) |
| ГМЛ та MDS, пов'язані з попереднім лікуванням (алкілуючими ліками, епіподофілотоксином тощо) |
| ГМЛ, що не згадані вище |
| * Відповідність FAB-класифікації |
| М0 | ГМЛ з мінімальними ознаками диференціації 1. РОХ-, SB+, NE-, PAS-, TdT- · 1. CD13+, СD14-, CD15-, CD33+, CD117+, HLA-DR+ 1. трисомія 4, трисомія 8, трисомія 13, моносомія 7 |
| М1 | ГМЛ без ознак дозрівання (10-15 %) · 1. POX+, SB+, NE-, PAS-, TdT-; 2. CD13+, CD14-, CD15-, CD33+, CD38+, CD117+, HLA-DR+ |
| М2 | ГМЛ з ознаками дозрівання · 1. РОХ+, SB+, NE-, PAS-, TdT-; 2. CD13+, CD15+, CD16+, CD33+, CD34+/-, CD117+/-, HLA-DR+; 3. t(8;21)(q22;q22); AML1(CBF-a)/ETO** |
| М3 | Гостра промієлоцитарна лейкемія · 1. POX+, SB+, NE-, PAS-, TdT-; 2. CD13+, CD14-, CD15+, CD33+, CD34-, CD117-, HLA-DR-; 3. t(15;17) (q22; ql 1-21), PML/RARA** |
| М4 | Гостра мієломоноцитарна лейкемія (монобластів 20-80 %) · 1. POX+/-, SB+, NE+, PAS-, TdT-; 2. CD13+, CD14+<45 %, CD15+, CD33+, CD117+, HLA-DR+; 3. t(8; 16)(p 11 ;p 13) |
| підваріант · М4Eo · M5 | ГМЛ з аномальними еозинофільними гранулоцитами у кістковому мозку 3. inv( 16;16) (p13;q22) або t(16;16)(p13;q11). CBF/MYH11Х Гостра моноцитарна лейкемія (монобластів понад 80 %) · 1. РОХ-, SB+/-, NE+, PAS,TdT-; 2. CD4+, CD7+, CD ІЗ+, CD14>50 %, CD15+, CD33+, CDl 17+/-, HLA-DR+; 3. t(9;11)(p21-22); t(4;11)(21:23) |
| М6 | Гостра еритролейкемія (< 5 %) – еритробласти > 50 % серед ядровмісних, або бласти > 20 % серед нееритроідних клітин · 1. РОХ SB+, NE+, PAS-, TdT-; 2. CD13-/+. CD33+/-, CD36+, CD71+, глікофорин А+ |
| М7 | Гостра мегакаріоцитарна лейкемія (< 5 %) – поліморфні бласти · 1. РОХ-, SB.NE.PAS.TdT-; 2. CD13+/-. CD33-, HLA-DR', CD41+ CD42a+, CD42b+, CD61*; 3. inv(3) (q21;q26); t (3;3)(q21;q26) |
| М26азо, · М46азо не включені у FAB | Гостра базофільна лейкемія (< 1 %)** · 1. POX-, SB-, NE-, толуїдиновий синій (метахромазія)+; нафтол- AS-D- хлорацетатестераза+; 2. CD2+, CD4+, CD11b+, CD33+, CD8-, CD19-, TdT-, HLA-DR- Еозинофільна (< 1 %) · POX+, SB+, ціанід-резистентна пероксидаза+ |
| класифікацію | Біфенотипові (бласти експресують мієлоїдні та лімфоІдні маркери) Гострий панміслоз з мієлофіброзом |
| * Характеристики злоякісних клітин: · 1 - Цитохімічні PAS – глікоген (periodic acid Shift). TdT – термінальна дезоксинуклеотидилтрансфераза, POX – мієлопероксидаза, SB – Судан чорний В, NE – неспецифічна естераза; 2 - Імунофенотипові; 3 - Хромосомні аномалії · ** Включено в класифікацію ВООЗ як окрему нозологічну форму | |
Таблиця 7.18. Протипухлинні ліки, які застосовують у лікуванні ГМЛ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пухлини гемопоетичного походження“ на сторінці 1. Приємного читання.
