Симптоми і критерії діагностики хвороби
Діагноз пневмонії встановлюють за наявності у хворого рентгенологічно підтвердженої вогнищевої інфільтрації легеневої тканини і не менше 2 таких клінічних ознак:
■ гострий початок із температурою тіла вище 38 °С;
■ кашель із виділенням мокротиння;
■ фізикальні симптоми (притуплений або тупий перкуторний звук, ослаблене або жорстке бронхіальне дихання, фокус дзвінких дрібнопухирчастих хрипів і/або крепітації);
■ лейкоцитоз (понад 10 • 109/л) і/або паличкоядерне зрушення (більше 10%).
Діагностична програма
Перелік і обсяг медичної допомоги на амбулаторно-поліклінічному етапі:
• 1 Клінічне обстеження.
• 2 Рентгенографія органів грудної клітки у 2-х проекціях – до і після закінчення лікування.
• 3 Загальний аналіз крові; бактеріологічне дослідження мокротиння.
Перелік і обсяг медичної допомоги на стаціонарному етапі – те саме плюс:
• 4 КТ (за необхідності).
• 5 Біохімічні дослідження крові.
• 6 При тяжкому перебігу пневмонії та необхідності госпіталізації у відділення анестезіології й інтенсивної терапії – спостереження реаніматолога і пульмонолога.
Лікувальна програма, згідно з наказом МОЗ № 128 від 19.03.2007, залежить від групи; до якої належить пацієнт. У кожній групі передбачаються найбільш імовірні збудники.
До І групи відносять хворих на НП з нетяжким перебігом, які не потребують госпіталізації, без супутньої патології та інших прогностично небезпечних факторів, їм призначають перорально монотерапію: амоксицилін або макролід (азитроміцин, кларитроміцин, мідекаміцин, спіраміцин). Альтернативний препарат – респіраторний фторхінолон III–IV покоління.
До II групи відносять хворих на НП з нетяжким перебігом, які не потребують госпіталізації, з наявністю супутньої патології (хронічне обструктивне захворювання легень, ниркова та серцева недостатність, цереброваскулярне захворювання, пухлина, цукровий діабет, хронічне захворювання печінки різної етіології, психічний розлад, алкоголізм) та/або інших модифікуючих факторів, їм слід використовувати захищений амінопеніцилін (амоксицилін / клавуланова кислота) або цефалоспорин II покоління (цефуроксиму аксетил). Альтернативною терапією може бути застосування фторхінолону III–IV покоління. За неможливості перорального прийому препарату – парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління (краще цефтріаксон внутрішньом'язово, який можна застосувати 1 раз на добу).
До III групи відносять хворих на НП з нетяжким перебігом, які потребують госпіталізації у терапевтичне відділення за медичними (наявність несприятливих прогностичних факторів) показаннями, їм необхідно проводити комбіновану антибіотикотерапію з використанням захищеного амінопеніциліну (амоксицилін / клавуланова кислота, ампіцилін /сульбактам) парентерально, або цефалоспорину II–III покоління (цефуроксиму аксетил, цефотаксим, цефтріаксон) у поєднанні з макролідом. За неможливості прийому хворим препарату вибору слід призначити фторхінолон III–IV покоління (монотерапія).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Надання допомоги хворим на позалікарняні пневмонії на основі доказової медицини“ на сторінці 1. Приємного читання.
