Тривалий час використовувалися критерії ревматизму Киселя -Джонса – Нестерова, модифіковані Американською асоціацією кардіологів (1965). Пізніше вони були переглянуті ARA (1982, 1992) і Дослідницькою групою ВООЗ (1989), які рекомендували відповідні ознаки.
Великі критерії: кардит, поліартрит, хорея, кільцеподібна еритема, підшкірні ревматичні вузлики;
Малі критерії: клінічні – попередня ревматична хвороба серця; артралгії; лихоманка; лабораторні – підвищення ШОЕ, СРБ, лейкоцитоз; інструментальні – подовження інтервалу P-Q на ЕКГ.
Дані, що підтверджують стрептококову інфекцію: підвищений титр анти- стрептококових антитіл (АСЛ-О, АСК, АСГ), висівання із зіва стрептококів групи А; нещодавно перенесена скарлатина. Виявлення двох великих чи одного великого і двох малих критеріїв за наявності доказів перенесеної стрептококової інфекції дозволяє встановити діагноз ревматичної лихоманки.
Лабораторні та інструментальні методи діагностики
• 1 Загальний аналіз крові: підвищення ШОЕ, нейтрофільний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво.
• 2 Біохімічний аналіз крові: диспротеїнемія – підвищення рівня αа2- і γ-глобулінів, серомукоїду, сіалових кислот, фібриногену, поява С-реактивного білка (СРБ).
• 3 Імунологічні зрушення: зниження вмісту Т-лімфоцитів (за рахунок Т-супресорів), підвищення рівня IgM, G, А, Е, циркулюючих імунних комплексів (ЦІК).
• 4 Серологічне дослідження: зростання титру антистрептолізину-О (АСЛ-О) вище 1:250, антистрептокінази (АСК) – 1:300, антистрептогіалуроні- дази (АСГ) – 1:600.
• 5 Мікробіологічне дослідження: посів на стерильність з метою виключення інфекційного ендокардиту.
• 6 Бактеріологічне дослідження: виявлення в мазку із зіва β-гемолітичного стрептокока групи А.
• 7 ЕКГ: уточнення порушень серцевого ритму і провідності.
• 8 Ехокардіографія: діагностика клапанної патології.
Диференційну діагностику проводять із ревматоїдним артритом (РА), алергічним міокардитом, тонзилогенною функціональною кардіопатією, тиреотоксикозом.
Якщо РА розпочинається з ураження великих суглобів, то спочатку захворювання важко відрізнити. Але при РА завжди наявне ураження суглобів кистей, стоп, шийного відділу хребта. Суглобові явища при ГРЛ під дією лікування швидко минають, а при РА процес хронізується. Підвищення ШОЕ при РА стійке. Часто в крові знаходять ревматоїдний фактор.
Алергічний міокардит розвивається після 25 років. Латентний період після інфекції короткий. Характерний постійний серцевий біль, тони серця глухі, ЕКГ-зміни виразніші (блокади, екстрасистоли). Вади серця не утворюються. Зміни в аналізі крові незначні. Немає супутніх артритів.
Тонзилогенна функціональна кардіопатія (тонзилокардіальний синдром) на відміну від ревматичної хвороби не призводить до вад серця, виражених змін у міокарді, на ЕКГ зміни незначні. Після лікування тонзиліту стан хворих різко покращується.
Тиреотоксикоз. При ревматичній хворобі може бути тахікардія, як і при тиреотоксикозі. Необхідно визначити поглинання щитоподібною залозою радіоактивного йоду, вміст у крові тиреотропного гормону та гормонів щитоподібної залози Т3 і Т4.
Лікування
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діагностика“ на сторінці 1. Приємного читання.
