АКТУАЛЬНІСТЬ ХВОРОБ ШЛУНКОВО- КИШКОВОГО ТРАКТУ ДЛЯ СТОМАТОЛОГІВ
Між станом органів ротової порожнини та іншими відділами шлунково-кишкового тракту (ШКТ) існує двосторонній зв'язок. Це природно, адже вони є складовими частинами єдиної системи травлення. Порушення функції слинних залоз або відсутність зубів викликають захворювання шлунка та інших органів. Існує навіть правило: протезувати зуби слід у першу чергу таким хворим. В той же час хвороби інших органів ШКТ дуже суттєво впливають на стан зубощелепної системи і тактику лікаря стоматолога щодо допомоги таким хворим. Стоматологу треба знати, що пацієнтам з хронічними гастритами та виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки не слід призначати аспірин та інші НПЗЗ, що постійна регургітація хлористоводневої кислоти із шлунка при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (ГЕРХ) або пілоростенозі можуть призвести до тяжкої ерозії зубів, частіше верхніх передніх зубів і премолярів. Оральні виразки можуть бути наслідком появи панкреатичних ферментів у порожнині рота. Стоматологічне лікування може ускладнюватися внаслідок мальабсорбції або вживання глюкокортикостероїдів чи іншої імуносупресивної терапії при неспецифічному виразковому коліті, панкреатиті. Лікарям-стоматологам слід пам'ятати про власну техніку безпеки і захищати свою шкіру та слизові оболонки від попадання краплин крові та частинок тканин хворого для запобігання зараженню віруснимих воробами, зокрема, гепатитом В і С, які можуть мати фатальний перебіг. Це тільки окремі з багатьох аспектів складної проблеми взаємовідносин між ротовою порожниною та іншими органами ШКТ. Деякі з інших проблем будуть висвітлені нижче.
ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНА РЕФЛЮКСНА ХВОРОБА
(проф. Оринчак М. А.)
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – захворювання, яке характеризується спонтанним повторним закидуванням у стравохід шлункового, а іноді й дуоденального вмісту, що призводить до ушкодження дистального відділу стравоходу з розвитком хронічного езофагіту. Поширеність ГЕРХ складає 5-15% населення, зустрічається однаково часто в чоловіків та жінок, переважно середнього віку, але може також спостерігатися в дітей та літніх людей.
Етіологія та патогенез
Виникнення гастроезофагеального рефлюксу (закиду) пов'язане з порушенням моторики верхніх відділів травного тракту, зокрема, із розслабленням нижнього стравохідного сфінктера. Розрізняють фізіологічний гастроезофагеальний рефлюкс: короткочасний, направлений на звільнення шлунка від надлишку повітря, їжі, рідини, і патологічний рефлюкс: кількість закидів перевищує 50 за добу або тривалість їх складає більше 4,7 % від загального часу спостереження; первинний (ідіопатичний) рефлюкс: первинне порушення замикаючої функції стравохідно-шлункового переходу і вторинний рефлюкс: виникає на тлі інших патологічних процесів (кила стравохідного отвору діафрагми; при системній склеродермії, ожирінні, вагітності, цукровому діабеті; внаслідок прийому деяких медикаментів – холінолітики, антагоністи кальцію, седативні, бета-адреноблокатори, нітрати, теофілін тощо).
Класифікація
Розрізняють за клінічною формою ерозивну ГЕРХ (ендоскопічно позитивний варіант), неерозивну ГЕРХ (ендоскопічно негативний варіант, ГЕРХ без езофагіту); за фазою: загострення, ремісії; за перебігом: легкий; середньої тяжкості; тяжкий; за ускладненнями: кровотеча, пенетрація, перфорація, стеноз, малігнізація.
Клініка
Найчастіше хворі скаржаться на печію, біль в епігастрії і/або за грудниною, інколи – на відчуття стиснення за грудниною, рідше – на відрижку кислим або повітрям. Захворювання перебігає переважно хвилеподібно: періоди загострення складають від декількох тижнів до кількох місяців і можуть чергуватися з тривалими проміжками без нападів. Основними методами діагностики ГЕРХ є добовий езофаго-рН-моніторинг, езофагоскопія з прицільною біопсією слизової оболонки, що дозволяє підтвердити наявність рефлюкс-езофагіту, оцінити ступінь його тяжкості, а також виявити ускладнення.
Лікування
Призначають: інгібітори прогонової помпи (ІПП): омепразол 40 мг, лансопразол 60 мг, пантопразол 80 мг, рабепразол 20 мг, езомепразол 40 мг 1 раз на добу протягом 8 тижнів, надалі – курс підтримуючого лікування; водночас для підвищення резистентності слизової оболонки стравоходу призначають усередину відвар насіння льону по 1/3 склянки 3 рази на день до їди; мізопростол (сайтотек, цитотек) по 0,2-0,4 г 4 рази на день відразу після їди; сукральфат по 1 г за 40 хв. до їди З рази на день і перед сном; метоклопрамід, домперидон (мотиліум) або цизаприд (координакс) по 10 мг за 15 хв до їди протягом 4 тижнів.
ГАСТРИТИ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. Хвороби органів травлення“ на сторінці 1. Приємного читання.
