Гіпо- або а пластична анемія зазвичай виникає внаслідок розладів популяції стовбурових клітин або ранніх попередників еритроцитів і може бути проявом багатьох хвороб і станів, часто визначаючи тяжкість стану пацієнтів. Її причинами можуть бути:
■ іонізуюча радіація (доза понад 1,5 Гр);
■ токсичні речовини: бензин, пестициди, феноли;
■ ліки: цитостатичні, нестероідні протизапальні. антибіотики (хлорамфенікал), протисудомні, препарати золота;
■ віруси: гепатитів В і С цитомегаловірус. Епштейна – Барр, парвовірус В19;
■ надлишок цитокінів – інгібіторів кровотворення: неопластичні хвороби (гострі та хронічні лейкемії, мієлодиспластичний синдром, пароксизмальна нічна гемоглобінурія, лімфоми, тимома та ін.).
Випадки аплазії кісткового мозку із заміщенням його сполучною тканиною, що прогресує без очевидної причини, розцінюють як есенціальну (ідіопатичну) апластичну анемію. Її розвиток пов'язаний зі збільшенням кількості активованих Т-лімфоцитів, які, продукуючи INF і TNF, викликають перебудову мікрооточення кровотворення (строму кісткового мозку) та індукують аполтоз стовбурових клітин.
Апластична анемія зазвичай проявляється синдромом пригнічення кровотворення. У гемоцитограмі – панцитоленія: нормохромна анемія, лейкопенія (гранулоцитопенія), тромбоцитопенія і значне прискорення ШОЕ. У мієлограмі – малоклітинність зі зменшенням кількості мієлой еритрокаріоцитів, а при треланобіопсії, яка е обов'язковою, – гіпоплазія острівців кровотворення і заміщення кісткового мозку сполучною та жировою тканиною.
У разі тяжкого перебігу спадкових апластичних анемій єдиним ефективним методом лікування хворих є алогенна трансплантація стовбурових клітин (ТСК).
Лікуючи вторинну апластичну анемію, слід усувати причину пригнічення гемопоезу (знищення пухлинних клітин у пацієнтів із неоплазіями, імуносупресія в разі автоімунних хвороб тощо).
Досягнення стійкого позитивного ефекту лікування забезпечує тільки тривала комбінована імуносупресивна терапія з подальшою ТСК. Тому хворим віком до 50 років поряд із комплексним клінічним обстеженням слід проводити HLA- типування з метою підбору донора стовбурових клітин і препаратів клітин крові для замісної терапії.
Для імуносупресії призначають антилімфоцитарний (поліклональний) імуно- глобулін G, преднізолон, циклоспорин. Перших ознак позитивної відповіді на лікування слід очікувати через 2-3 місяці від його початку.
В окремих випадках доцільно призначати андрогени (оксиметолон 2-5 мг/кг, нандролонг 1 -2 мг/добу).
Хворим із тяжкою лейкопенією треба забезпечити асептичні умови (боксовані приміщення, ізоляція, деконтамінація кишок). Застосовують колонієстимулюючі чинники (G-CSF, GM-CSF, IL-3), антибактеріальні, противірусні, протигрибкові препарати, внутрішньовенний імуноглобулін (див. "Невідкладна допомога"). У разі виникнення тяжкого геморагічного синдрому призначають тромбоконцентрат, а тяжкої анемії – консервовані еритроцити. Інколи для стимуляції еритропоезу застосовують еритропоетин.
Гемолітичні анемії
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гіпо-/апластична анемія“ на сторінці 1. Приємного читання.
