Усім пацієнтам із ГРЛ показана госпіталізація з дотриманням ліжкового режиму протягом перших 3 тижнів. Фармакотерапія має бути ранньою, безперервною і тривати не менше 4-6 міс. Принцип індивідуального підходу до хворого полягає у визначенні оптимальних доз лікарських засобів, вибір яких залежить від стану хворого, ступеня активності та клінічних особливостей. Етіотропною є антистрептококова терапія: дорослим і підліткам призначають бензилпеніцилін по 0,5-1 млн ОД 4 рази на добу в/м 10-12 днів, далі вводять бензатин бензилпеніцилін (екстенцил, ретарпен) 2,4 ОД 1 раз на 3 тиж. У разі алергії до засобу призначають макроліди чи лінкозаміди: азитроміцин 0,5 г у перший день, далі 0,25 г/добу протягом 5 днів; еритроміцин 1,5 г/добу 10 днів.
Серед нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) частіше застосовують диклофенак по 150 мг/добу, підтримуюча доза – 75 мг/добу, курс лікування - 1-1,5 міс. Хворим із пептичною виразкою або шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі можна призначити ЦОГ-2- інгібітори – селективні (мелоксикам 7,5- 15 мг/добу, німесулід 100-200 мг/добу) або специфічні (целекоксиб 200 мг/добу) і комбінувати їх з інгібіторами протонної помпи середніми терапевтичними дозами або з мізопростолом (800 мкг/добу).
При тяжкому кардиті та/чи полісерозитах призначають глюкокортикостероїди (ГК) – метилпреднізолон або преднізолон. Останній призначають по 20-30 мг/добу і після зниження активності процесу поступово знижують дозу на 2,5 мг щотижня. Загальна тривалість курсу 1,5-2 міс.
Лікування хворих продовжується в поліклініці чи диспансері, III етап – санаторно-курортний.
Профілактика
Первинна профілактика містить комплекс індивідуальних і загальних заходів, спрямованих на запобігання первинній захворюваності – поліпшення житлових умов, боротьба зі скупченістю в дитячих садках, школах, громадських установах із метою зменшення стрептококового впливу, загартовування організму. Найважливішим моментом первинної профілактики, спрямованим на запобігання першій ревматичній атаці, є раннє й ефективне лікування ангіни та інших гострих стрептококових захворювань верхніх дихальних шляхів. Із цією метою всім дорослим і дітям із масою тіла більше 25 кг у випадках стрептококової Інфекції верхніх дихальних шляхів рекомендується призначити феноксиметилпеніцилін по 1,5 г у 3 прийоми на добу протягом 10 днів або бензатин бензилпеніцилін дозою 2,4 млн ОД в/м одноразово. У випадках алергії до пеніциліну додають макроліди.
Вторинна профілактика спрямована на запобігання рецидивам і прогресуванню хвороби. Усім хворим із достовірним діагнозом одразу після проведення стаціонарного курсу пеніцилінотерапії незалежно від віку хворого, ступеня активності та клінічних особливостей призначають пеніцилін пролонгованої дії – бензатин бензилпеніцилін, який вводять одноразово, на 3 тижні (2,4 млн ОД). Вторинна профілактика має тривати: 1) принаймні 5 років – у хворих, які перенесли ГРЛ без кардиту (артрит, хорея); 2) більше п'яти років або довічно – у хворих, які перенесли первинну чи повторну атаку ГРЛ з ураженням серця, особливо за наявності ознак серцевої вади, що формується чи сформувалася.
Прогноз
Для оцінки працездатності після перенесеної ГРЛ вирішальне значення мають наявність або відсутність вади серця, вираженість гемодинамічних порушень і ступінь серцевої недостатності.
Хронічна ревматична хвороба серця – це ураження клапанів у вигляді післязапального крайового фіброзу клапанних стулок чи вади серця (недостатність та/або стеноз), що сформувалися після перенесеної гострої або повторної ревматичної лихоманки. Перебіг хронічної ревматичної хвороби серця залежить від персистування ревматичного запалення, кількості уражених клапанів, змін внутрішнього серцевого кровообігу (регургітація, перешкоди на шляху серцевого викиду – стенози). Набуті вади серця детально висвітлені у відповідному розділі.
Стоматологічні аспекти гострої ревматичної лихоманки і хронічної ревматичної хвороби серця
У період гострої ревматичної лихоманки може здійснюватися тільки невідкладна допомога. Немає потреби в антибіотико- профілактиці, оскільки ризик інфекційного ендокардиту невисокий. Лікування можна проводити під місцевою анестезією за консультації терапевта. Інфекційний ендокардит може виникати при певних стоматологічних процедурах у хворих на ревматичні вади серця (вторинний інфекційний ендокардит, див. нижче). Слід уникати наркозу.
ІНФЕКЦІЙНИЙ ЕНДОКАРДИТ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування“ на сторінці 1. Приємного читання.
