Сироваткова хвороба та феномен Артюса

Внутрішня медицина

Феномен Артюса виникає в експерименті при підшкірному введенні чужорідної (конячої) сироватки кролю при повторному введенні з інтервалом 5 діб. При цьому з кожним разом збільшувався місцевий набряк, а починаючи з шостого введення розвивався центральний геморагічний некроз, який дістав назву феномена Артюса.

Сироваткова хвороба – це алергійна реакція на повторне введення чужорідного білка, найчастіше вакцин і сироваток. Етіологія: класичні антигени при сироватковій хворобі – це білки гетерологічних сироваток, застосування яких і нині при низці хвороб не можна уникнути (антипневмококова, антискарлатинозна, антидифтерійна, антирабічна та деякі інші), а також антибактеріальні препарати пеніцилінової групи. Головна роль у розвитку сироваткової хвороби належить сенсибілізації, яка при типовій сироватковій хворобі розвивається на фоні персистенції антигену. За умов повторного введення сироватки в період максимальної сенсибілізації розвивається реакція негайного типу; якщо попереднє введення сироватки було давно – реакція прискореного типу. Частота розвитку сироваткової хвороби залежить від дози чужорідної сироватки і від виду (донор, спосіб уведення). Методи очищення, концентрації, ферментативної та хімічної обробки дозволяють отримувати так звані афілактогенні сироватки. Частота ускладнень при їх застосуванні знизилася до 10%.

Клініка хвороби проявляється здебільшого через 7-12 діб після введення сироватки, але може мати різноманітні клінічні прояви: від анафілактичного шоку, кропив'янки та ангіоневротичного набряку до ушкодження окремих органів із розвитком алергічного міокардиту, гепатиту, нефриту тощо. Ранніми ознаками можуть бути почервоніння, набряк і свербіж у ділянці введення, іноді останні з'являються за 1-2 доби до загальних симптомів: збільшення лімфатичних вузлів (регіонарних, а потім усіх груп), шкірні прояви (кропив'янка, набряк Квінке, папульозна та еритематозна висипка, свербіж), ураження суглобів у вигляді артралгій або артритів, гарячка, неврити, васкуліти (коронарит, гломерулонефрит та ін). Зазвичай усі симптоми зникають за 3-10 діб, а у випадках застосування препаратів пролонгованої дії можуть залишатися до тижнів або місяців.

Лікування в основному симптоматичне. У випадку переважного ураження шкіри рекомендуються антигістамінні препарати, седативні, транквілізатори, антагоністи серотоніну. При артритах призначають нестероїдні протизапальні засоби. ГКС показані тільки за тяжких форм хвороби, особливо при ураженнях нирок і нервової системи. При реакціях прискореного типу необхідні засоби, які стабілізують функцію серцево-судинної системи. У профілактиці сироваткової хвороби за нагальної необхідності введення чужорідного білка найбільше значення має правильна методика введення білкових препаратів для досягнення специфічної десенсибілізації за Безредко. З цією метою після ретельно зібраного анамнезу препарат уводять мінімальною дозою (0,05 мл) підшкірно, поступово підвищуючи дозу. Імунна преципітація індукує механізми біохімічної фази, які призводять до масивних функціональних і морфологічних змін. У ділянці преципітату зв'язується комплемент. Реакція переважно розвивається в субендотелії капілярів. Під дією імунних комплексів та активованого комплементу відбувається агрегація тромбоцитів з утворенням тромбів і вивільненням вазоактивних амінів.

Харчова алергія. Зустрічається у 4,9- 11% осіб, а серед пацієнтів із хворобами органів травлення – у 20%. Етіологія: будь-який харчовий продукт може стати алергеном, однак найчастіше в ролі харчових алергенів виступають харчові продукти білкового походження (тваринні та рослинні білки). Найпоширеніші харчові алергени: білок коров'ячого молока (можлива перехресна чутливість до яловичини), курячі яйця, морепродукти (риба, молюски, ракоподібні), горіхи, бобові (арахіс та соя), пшениця. Істинна алергія на каву, какао (і, відповідно, шоколад), мед – явище рідкісне. Полуниця, томати та цитрусові можуть провокувати псевдоалергічні реакції через високий вміст гістамінолібераторів, істинна алергія на ці продукти також – велика рідкість.

Найважливіші харчові алергени. Харчова алергія може бути таких видів: 1) оральна: після всмоктування (резорбції) можуть виникати прояви І типу (уртикарна висипка, набряк Квінке, атопічний дерматит, риніт, астма, шок); III типу (васкуліт, сироваткова хвороба); IV типу (екзантема); 2) інгаляційна: найчастіше за умов професійного контакту з харчовим алергеном; процес розвивається вдихальних шляхах; 3) при контакті зі шкірою: екзема, уртикарна висипка. Найбільш виражені алергенні властивості має коров'яче молоко, в складі якого розрізняють понад 25 антигенів (казеїн, лактальбуміни, імуноглобуліни, пептони, протеази). За наявності алергії до молока можуть розвиватися алергійні реакції і на продукти, до складу яких воно входить (морозиво, майонез, кондитерські вироби тощо). Курячі яйця мають у своєму складі 4 важливі алергени: овальбумін, овомукоїд, кональбумін, лізоцим. Слід пам'ятати, що консерванти, харчові барвники, стабілізатори також можуть бути алергенами, які мають схожість із лікарськими препаратами. У нормі поживні речовини розпадаються до складових частин, які не мають алергенних властивостей, однак у деякій кількості можуть усмоктуватися високомолекулярні сполуки і білки. При цьому особливе значення мають як якість антигену, так і його кількість. Передумова розвитку реакції – це перевищення порогової дози алергену, що має місце за відносного надлишку продукту (відносно травної здатності шлунково-кишкового тракту). Крім того, для виникнення клінічних проявів алергії необхідний такий ступінь вираженості реакції "антиген – антитіло", який не може бути компенсований механізмами регуляції. Особливо часто алергійні реакції виникають при порушеннях травлення, які сприяють підвищеній резорбції антигену, а також у малюків.

Діагностика. Для діагностики харчової алергії застосовують провокаційні тести – це досить достовірний метод діагностики, що дозволяє досягти контакту шокового органа з алергеном. їх використовують у разі розбіжності даних анамнезу і результатів шкірного тестування. Елімінаційний тест. Як алергени використовують натуральні продукти. За 2-3 дні до проведення тесту з раціону пацієнта вилучають досліджуваний продукт. Потім знову вводять цей продукт у раціон, оцінюючи загальний стан і стан шокового органа. Проба вважається позитивною з появою реакції з боку шокового органа протягом години. Під'язиковий тест. Алерген наносять на слизову оболонку під'язикової ділянки. При харчовій алергії застосовують натуральні продукти в розведенні 1:10. Тест вважається позитивним із появою в під'язиковій ділянці гіперемії, набряку, свербежу, а також із почастішанням пульсу, висипами на шкірі, чханням, кашлем. Лейкоцитопенічний тест. Використовується при харчовій, іноді при медикаментозній алергії. В умовах елімінаційної дієти двічі протягом 1 год. визначають кількість лейкоцитів у крові. Потім уводять алерген, після чого через 30, 60 і 90 хв підраховують кількість лейкоцитів. Якщо кількість лейкоцитів зменшується більше ніж на 1х109 в 1 л, тест вважається позитивним. Лікування харчової алергії базується на вилученні з харчового раціону продуктів, які викликають прояви алергічної реакції; призначають поліферментні препарати, що поліпшують травні процеси; на фоні загострення призначають ГКС, антигістамінні препарати, кетотіфен, ентеросорбенти. Алергійні реакції при укусах комах, бджіл та змій. Виникають не тільки місцеві прояви алергічної реакції (набряк, біль, крововиливи, уртикарні елементи в ділянці укусу), а й загальні прояви різних ступенів тяжкості внаслідок резорбтивної дії отрути (слабкість, ядуха, тахікардія, гіпотонія, корчі, колапс, шок). Невідкладна допомога має бути негайною. Необхідно іммобілізувати кінцівку, де розташована ділянка укусу, накласти джгут на кінцівку вище ділянки укусу, обколоти її 0,1 % адреналіном. За появи симптомів загального характеру треба застосовувати ті ж засоби, що й при анафілактичному шоку (адреналін, ГКС в/в, антигістамінні препарати, оксигенотерапія). При укусах змій, каракурта, скорпіона хворого треба якомога швидше госпіталізувати і ввести специфічну сироватку. Бронхіальна астма, бронхіт (див. у розділі хвороб органів дихання). Алергічні ураження серця, печінки, нирок. Алергійні процеси ушкоджують як серцевий м'яз, так і ендокард та перикард із виникненням запалення вогнищевого чи дифузного міокардиту, перикардиту, ендокардиту. Також відомі алергічні гепатити і нефрити; їх клінічні прояви викладені у спеціальних розділах (див. вище).

Рекомендується також ведення харчового щоденника та визначення специфічних IgE проти відповідних алергенів.

Наступний розділ:

ВТОРИННІ ІМУНОДЕФІЦИТИ


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сироваткова хвороба та феномен Артюса“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ. Значення курсу внутрішньої медицини у підготовці лікаря-стоматолога

  • Перелік умовних скорочень і позначень

  • Розділ 1. Хвороби органів дихання

  • Клініка і діагностика

  • Симптоми і критерії діагностики хвороби

  • Дослідження функції зовнішнього дихання (ФЗД)

  • Принципи надання медичної допомоги хворим на ХОЗЛ на основі доказової медицини

  • БРОНХІАЛЬНА АСТМА

  • Клініка

  • Діагностика

  • Принципи лікування БА на основі доказової медицини

  • Стоматологічні аспекти лікування хворих на БА

  • ПНЕВМОНІЇ

  • Класифікація

  • Надання допомоги хворим на позалікарняні пневмонії на основі доказової медицини

  • ПЛЕВРАЛЬНИЙ СИНДРОМ

  • Клініка

  • Розділ 2. Хвороби систем кровообігу

  • Гіпертонічна хвороба

  • Патоморфологія

  • Гіпертонічний криз

  • Лікування

  • Симптоматичні артеріальні гіпертензії

  • Артеріальна гіпертензія при хворобах нирок

  • Артеріальна гіпертензія при хворобах ендокринної системи

  • Артеріальна гіпертензія при метаболічному синдромі

  • Гемодинамічні артеріальні гіпертензії

  • АТЕРОСКЛЕРОЗ, ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ ЗА КЛАСИФІКАЦІЄЮ ВООЗ

  • Патогенез

  • Патоморфологія

  • Діагностика

  • Ішемічна хвороба серця

  • Класифікація

  • РАПТОВА КОРОНАРНА СМЕРТЬ (ПЕРВИННА ЗУПИНКА КРОВООБІГУ). ПРИНЦИПИ СЕРЦЕВО- ЛЕГЕНЕВОЇ РЕАНІМАЦІЇ

  • СТЕНОКАРДІЯ

  • Клінічна картина

  • Стабільна стенокардія напруження

  • Діагностика

  • Лікування

  • Прогноз

  • Гострий коронарний синдром

  • ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА

  • Клінічна картина

  • Ускладнення

  • Діагностика інфаркту міокарда

  • Лікування ускладнень інфаркту міокарда

  • Профілактика

  • АРИТМІЇ СЕРЦЯ

  • Класифікація

  • Синусова брадикадія

  • Екстрасистолія

  • Пароксизмальна тахікардія

  • Миготлива аритмія

  • Тріпотіння передсердь

  • Аритмії, зумовлені порушенням проведення імпульсу

  • Внутрішньопередсердна блокада

  • Внутрішньошлуночкові блокади (блокада ніжок пучка Гіса)

  • ГОСТРА СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ

  • Діагностика

  • ХРОНІЧНА СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ

  • Класифікація хронічної серцевої недостатності

  • Клініка

  • Діагностика

  • Лікування

  • Стоматологічні аспекти серцевої недостатності

  • ГОСТРА СУДИННА НЕДОСТАТНІСТЬ

  • Непритомність

  • Лікування

  • РОЛЬ ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА В ДІАГНОСТИЦІ, ПРОФІЛАКТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА СЕРЦЕВО- СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ

  • Розділ 3. Ревматологічні хвороби

  • Ступені активності ГРЛ

  • Діагностика

  • Лікування

  • ІНФЕКЦІЙНИЙ ЕНДОКАРДИТ

  • Ускладнення

  • Діагностика

  • НАБУТІ ВАДИ СЕРЦЯ. МІТРАЛЬНІ ТА АОРТАЛЬНІ ВАДИ

  • Класифікація

  • Клініка і діагностика

  • Лікування

  • Аортальний стеноз

  • Аортальна недостатність

  • ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИКИ ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА У ПАЦІЄНТІВ ІЗ РЕВМАТИЧНИМИ ХВОРОБАМИ, ІНФЕКЦІЙНИМ ЕНДОКАРДИТОМ І ВАДАМИ СЕРЦЯ

  • Стоматологічні аспекти інфекційного ендокардиту

  • ДИФУЗНІ ХВОРОБИ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ

  • Клініка і діагностика

  • Лікування

  • Рекомендації доказової медицини при СВЧ

  • Системна склеродермія

  • Діагностика

  • Діагностичні критерії Американської ревматологічної асоціації

  • Хвороба Шегрена

  • Дерматоміозит

  • СИСТЕМНІ ВАСКУЛІТИ. РОЛЬ ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА У ПРОФІЛАКТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ

  • Геморагічний васкуліт

  • Вузликовий поліартеріїт

  • Гігантоклітинний артеріїт

  • Неспецифічний аортоартеріїт

  • ОСТЕОАРТРОЗ, ПОДАГРА, РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ

  • Клініка і діагностика

  • Подагра

  • Клініка і діагностика

  • Ревматоїдний артрит

  • Розділ 4. Хвороби органів травлення

  • ГАСТРИТИ

  • Епідеміологія

  • Клінічна картина

  • Медикаментозне лікування

  • ВИРАЗКОВА ХВОРОБА

  • Пілоростеноз

  • Лікування

  • Профілактика

  • ХВОРОБИ КИШЕЧНИКА

  • Запальні хвороби кишечника

  • Неспецифічний виразковий коліт

  • ПАНКРЕАТИТИ

  • ХРОНІЧНИЙ БЕЗКАМ'ЯНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ. ЖОВЧНОКАМ'ЯНА ХВОРОБА

  • ГЕПАТИТИ І ЦИРОЗИ ПЕЧІНКИ

  • Клініка

  • Стоматологічні аспекти хвороб печінки і жовчовивідних шляхів

  • Розділ 5. Хвороби нирок

  • Гострий гломерулонефрит

  • Хронічний гломерулонефрит

  • Пієлонефрити

  • Хронічний пієлонефрит

  • НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ

  • Діагноз

  • Хронічна ниркова недостатність

  • Класифікація

  • Перебіг

  • Типові зміни в ротовій порожнині при хворобах нирок

  • Розділ 6. Хвороби ендокринної системи

  • ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ (ЦД)

  • Класифікація, етіологія і патогенез, профілактика

  • Клініка

  • Принципи лікування

  • Невідкладна допомога при кетоацидозі і кетоацидотичній комі

  • Стоматологічні аспекти цукрового діабету

  • Легкий діабет, що контролюється дієтою

  • ХВОРОБИ ЩИТОПОДІБНОЇ ТА ПРИЩИТОПОДІБНИХ ЗАЛОЗ, НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ І ГІПОФІЗА

  • Етіологія

  • Гіпотиреоз

  • Діагностика, принципи лікування

  • Хвороби прищитоподібних залоз

  • Недостатність функції кори надниркових залоз

  • Хвороби, що мають перебіг із гіперпродукуванням гормонів кори і мозкової речовини надниркових залоз

  • Хвороби гіпофіза

  • Розділ 7. Хвороби органів кровотворення

  • Стоматологічні аспекти анемії

  • Мегалобластна анемія

  • Гіпо-/апластична анемія

  • Гемолітичні анемії

  • ГЕМАТООНКОЛОГІЯ

  • Стоматологічні аспекти гематоонкологічних хвороб

  • Пухлини гемопоетичного походження

  • ЛІМФОМИ

  • РОЗЛАДИ ЛЕЙКОЦИТІВ. АГРАНУЛОЦИТОЗ

  • Агранулоцитоз

  • ХВОРОБИ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ

  • Стоматологічні аспекти тромбоцитарних розладів

  • Стоматологічні аспекти гемофілії

  • Стоматологічні аспекти антикоагулянтної терапії

  • Стоматологічні аспекти хвороб системи кровотворення

  • Розділ 8. Алергічні хвороби. Вторинні імунодефіцити

  • Клінічні прояви алергійних реакцій

  • Кропив'янка та ангіоневротичний набряк Квінке

  • Контактний дерматит

  • Сироваткова хвороба та феномен Артюса
  • ВТОРИННІ ІМУНОДЕФІЦИТИ

  • Класифікація імунодефіцитів

  • Стоматологічні аспекти алергічних хвороб та імунодефіциту

  • Стоматологічні проблеми лейкопенії, нейтропенії; агранулоцитозу та інших імунодефіцитних станів