І стадія (ступінь важкості перебігу), легка – ОФВ1 більше 80% належних величин, ОФВ1/ФЖЄЛ – менше 70%, тест на оборотність бронхіальної обструкції негативний. Типове щорічне зниження ОФВ1 на 30-60 мл і більше.
II стадія, помірна – ОФВ1 більше 50%, але менше 80% належних величин, ОФВ1/ФЖЄЛ – менше 70%, типова гіпоксемія при фізичному навантаженні – РаO2 в інтервалі від 65 до 80 мм рт.ст.
III стадія, тяжка – ОФВ, вище 30%, але нижче 50% належних, гіпоксемія при незначному фізичному навантаженні або навіть у спокої – РаO2 вище 65, але нижче 80 мм рт.ст.
IV стадія, дуже тяжка, – ОФВ1 нижче 30% належних величин, ОФВ1/ФЖЄЛ – менше 70% (співвідношення втрачає діагностичну цінність); гіпоксемія у спокої, РаO2 нижче 60 мм рт. ст., SaO2 – менше 88 % із або без гіперкапнії.
Хронічне легеневе серце (ХЛС) (Cor pulmonale). ХЛС розцінюється як гіпертрофія і/або дилатація правого шлуночка, що розвивається внаслідок хвороб, які уражують структуру або порушують функцію легенів. Залежно від стану компенсації (відсутність чи наявність ознак застою у великому колі кровообігу) розрізняють компенсоване і декомпенсоване ХЛС.
У патогенезі ХЛС істотне значення відводять легеневій гіпертензії, яка може бути зумовлена такими причинами: морфологічними змінами судин легенів (хронічний запальний процес); рефлекторною залежністю тиску в легеневій артерії від напруги газів в альвеолах (підвищення концентрації вуглекислоти і зниження концентрації кисню ведуть до підвищення тиску в артеріях малого кола); вазоконстрикторною дією серотоніну, гістаміну, молочної кислоти й ін., що вивільняються в тканинах, у тому числі і в легеневій, при їх гіпоксії; хронічним кашлем, підвищенням як внутрішньогрудного тиску, так і безпосередньо гіпертензією в системі легеневої артерії. Унаслідок підвищення тиску в системі легеневої артерії навантаження на правий шлуночок серця значно зростає.
Наявність бронхіальної обструкції супроводжується підвищенням внутрішньо- грудного тиску в період видиху зі збільшенням тривалості видиху (у 2-2,5 рази довше за вдих). Це формує умови для застою в системах верхньої та нижньої порожнистих вен. Клінічним проявом депонування крові в системі верхньої порожнистої вени є набухання шийних вен. Зниження швидкості кровотоку і збільшення об'єму депонованої крові в нижній порожнистій вені ведуть до набряків нижніх кінцівок і збільшення печінки.
Компенсованим ХЛС називають гіпертрофію правого шлуночка серця без його недостатності. До клінічних симптомів декомпенсованого ХЛС належать задишка, ціаноз, набряки на ногах і збільшення печінки. Можливе виявлення здуття шийних вен, епігастральної пульсації, акценту і роздвоєння 2 тону над легеневою артерією.
Досить точним методом визначення гіпертрофії та дилатації шлуночків серця і легеневої гіпертензії є двовимірна ехокардіографія.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дослідження функції зовнішнього дихання (ФЗД)“ на сторінці 1. Приємного читання.
