Пацієнти скаржаться на біль і ранкову скутість до 30 хв в ураженому суглобі (суглобах), які посилюються при фізичній активності та слабшають у спокої. Може спостерігатися крепітація при ходьбі. Набряк зумовлений деформацією кісткової тканини при формуванні остеофітів або випотом, що спричинений синовіальним накопиченням рідини.
Найчастіше спостерігаються такі варіанти больового синдрому: механічний біль, що виникає внаслідок денного навантаження і слабшає під час нічного відпочинку. Зумовлений зниженням амортизаційних можливостей хрящової тканини і субхондральної кістки; постійний тупий нічний біль через венозний стаз у субхондральній кістковій тканині та підвищення внутрішньокісткового тиску; стартовий біль виникає за наявності реактивного синовіту на початку руху, швидко зникає і відновлюється при продовженні рухової активності; постійний біль, зумовлений розвитком реактивного синовіту і рефлекторним спазмом м'язів, що оточують суглоб.
Огляд дозволяє виявити деформації суглоба у фронтальній і сагітальній площинах, порушення ходи, її особливості, здатність пересуватися самостійно або з використанням додаткових засобів (палиця, милиці), порівняти пересування пацієнта місцевістю і сходами (вгору і вниз). Визначають локалізацію болю, наявність синовіту, вільних внутрішньосуглобових тіл, виявляють ушкодження менісків, вимірюють обсяг рухів у суглобі, величину згинальної та розгинальної контрактуй
Рухи в суглобах часто обмежені, особливо в кульшових (коксартроз). Втягнення в процес коліна – гонартроз – навпаки, може давати картину нестабільності. Больові відчуття в суглобах хребта можуть виникати вранці й монотонно зберігатися протягом дня. Інколи супроводжуються явищами радикуліту і стискання спинного мозку. Характерна ознака ОА – утворення вузликів у ділянці проксимальних (вузлики Бушара) і дистальних (вузлики Гебердена) міжфалангових суглобів (рис. 3.23). Виражена припухлість і локальне підвищення температури над суглобами не характерні, проте можуть виникати при вторинному синовіїті.
Рентгенологічні ознаки ОА: звуження суглобової щілини; склероз субхондральних кісток і псевдокісти; шипи (остеофіти) по краях або всередині суглоба.
Терапія остеоартрозу охоплює немедикаментозні та медикаментозні засоби. До немедикаментозних методів лікування належать: навчання нормалізації ваги,
Рис. 3.23. Вузлики Бушара і Гебердена
спеціальний комплекс вправ (ЛФК) на розгинання, механічні засоби – взуття, що поглинає силовий вплив під час ходьби, бігу, стрибків, зменшує навантаження на колінний суглоб.
Основні принципи медикаментозної терапії ОА:
■ симптоматичні засоби швидкої дії (НПЗЗ, ацетамінофен, опіоїдні анальгетики, ГК та ін.), які впливають на клінічні симптоми хвороби (біль, запалення тощо);
■ модифікуючі засоби сповільненої дії (глюкозамін, хондроїтин, гіалуронова кислота), ефект яких виявляється повільніше порівняно з симптоматичними засобами і триває після закінчення їх застосування. Ці фармакологічні агенти мають хондромодифікуючу дію, запобігаючи деградації суглобового хряща;
■ з метою покращення мікроциркуляції призначають пентоксифілін 100 мг 3 рази на добу; дипіридамол 75 мг на добу.
Хірургічне лікування – ендопротезування необхідно застосовувати у пацієнтів із вираженими рентгенологічними проявами ОА, різко вираженим або нестерпним больовим синдромом, суттєвими функціональними порушеннями.
Подагра
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клініка і діагностика“ на сторінці 1. Приємного читання.
