Високий ступінь активності (III) характеризується яскравими загальними і місцевими проявами з наявністю лихоманки, переважанням ексудативного компонента запалення в уражених органах і системах (гострий поліартрит, панкардит, серозити та ін.). У крові – нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) до 40 мм/год. і вище, позитивна реакція на С-реактивний білок (СРБ) (+++ або ++++), відповідно наростання вмісту глобулінів, фібриногену, серомукощу.
Помірний ступінь активності (II) має перебіг без вираженого ексудативного компонента з помірною лихоманкою або без неї, зі слабо або помірно вираженими ознаками кардиту. Кількість лейкоцитів може бути нормальною, ШОЕ – 20-40 мм/год., помірно підвищені інші лабораторні показники.
Мінімальний ступінь активності (І). Клінічні симптоми виражені слабо, з переважно моносиндромним характером ураження, мінімальні відхилення або нормальні лабораторні показники.
Ревматичний поліартрит належить до основних клінічних ознак і діагностичних критеріїв хвороби, характеризується гострим початком, больовим синдромом і стрімким мігруючим характером (летючість болю), набряком суглобів та пальпаторною болючістю, лихоманкою, при цьому запальний процес не залишає деформацій суглобів. Переважно уражуються колінні, надп'ятково-гомілкові, плечові та ліктьові суглоби, рідше – променезап'ясткові. У 10-15% випадків виникає артралгія без ознак ураження суглобів.
Ревматичний кардит – це найчастіший симптом ГРЛ і один із основних критеріїв. Трапляється у 80-85% хворих на ревматичну лихоманку дітей. Найчастіше (80-100%) уражується міокард – рання і майже обов'язкова ознака хвороби, на тлі якого виникають ендокардити і перикардити. Ревматичний панкардит нині трапляється вкрай рідко.
Ураження міокарда проявляється зазвичай симптомами міокардиту: задишкою і серцебиттям, підвищенням температури тіла, загальною слабкістю, швидкою втомлюваністю, порушеннями серцевого ритму. Межі серця розширені, тони послаблені,
І тон може розщеплюватися або роздвоюватися, з'являється патологічний III тон – ритм галопу ("крик серця про допомогу"). Над верхівкою вислуховується м'який, дмухаючий систолічний шум, краще в горизонтальному положенні. На ЕКГ – подовження інтервалу P-Q, від'ємний зубець Т.
Від ступеня ураження ендокарда залежить подальший перебіг ревматичної хвороби. Якщо запальна реакція призводить до фіброзу, склерозування та деформації стулок, виникає недостатність клапана. Утворення спайок між стулками стає причиною розвитку стенозу отвору, зазвичай мітрального чи аортального. Ступінь вираженості вади зумовлює тривалість і якість життя пацієнта.
Ревматичний перикардит спостерігається рідко, частіше стерто, з невеликою кількістю випоту, перебіг його сприятливий. У таких випадках найбільше діагностичне значення має ехокардіографія, яка дозволяє виявити невеликий об'єм рідини в порожнині перикарда. У зв'язку з труднощами діагностики ураження кожної з оболонок серця у клініці поширений термін "ревмокардит" як узагальнене поняття ураження серця при ГРЛ. Своєчасно розпочате лікування на ранніх стадіях ГРЛ може зупинити процес і надати йому оборотності.
Ревматичні ураження центральної нервової системи (ЦНС) – це менінгіт, арахноїдит або енцефаліт. Патогенетична основа – ревматичний васкуліт. Хорея Сіденгама (мала хорея, "танець святого Вітта") – "абсолютна" ознака ГРЛ, хоча й зустрічається нечасто (12-17%). Частіше буває у дівчаток 6-14 років, характеризується раптовими змінами психіки (замкнутість, пасивність, дратівливість), порушенням пам'яті, м'язовою слабкістю, симптомами гіперкінезів, порушенням координації рухів. Дитина стає емоційно нестабільною, посмикуються кінцівки, мімічні м'язи, їй важко писати, спокійно сидіти, виникають проблеми з навчанням. Хорея минає самостійно за кілька тижнів або місяців.
Ураження шкіри виникають на основі васкуліту, проявляються патогномонічними кільцеподібною еритемою і ревматичними вузликами. Кільцеподібна еритема – блідо-рожева, ледь помітна висипка у вигляді кільцеподібного обідка з чітким зовнішнім та менш чітким внутрішнім краями (рис. 3.2). Елементи зливаються в різноманітні форми на плечах і тулубі, рід-
Рис. 3.2. Прояви кільцеподібної еритеми
ше – на ногах, шиї, обличчі; суб'єктивних відчуттів висипка не викликає, зникає безслідно.
Ревматичні вузлики – утвори розміром від просяного зерна до квасолини, щільні, малорухомі, неболючі; розташовуються на розгинальних поверхнях ліктьових, колінних, п'ястково-фалангових суглобів, на гомілках, щиколотках та остистих відростках хребців. Утворюються непомітно для хворого, швидко підлягають зворотному розвитку. У разі виражених зовнішніх ознак (поліартрит, шкірні прояви) виражена серцева патологія трапляється рідко.
Ревматичне ураження легень проявляється при ГРЛ ревматичною пневмонією або легеневим васкулітом, які характеризуються посиленням задишки, іноді кровохарканням, численними різнокаліберними вологими хрипами за відсутності притуплення перкуторного звуку.
Ревматичний плеврит – один із проявів полісерозиту, супроводжується болем під час дихання, шумом тертя плеври в зоні накопичення ексудату, підвищенням температури тіла і досить швидко минає під дією протизапального лікування.
Ревматичні ураження нирок різноманітні – від нетривалого постінфекційного токсичного нефриту до гломерулонефриту і застійної нирки при тяжкій СН.
Ревматичний абдомінальний синдром характеризується раптовою появою дифузного або локального болю в животі, який супроводжується нудотою, блюванням, порушенням випорожнення, болем і м'язовим напруженням при пальпації. В основі лежить ревматичний перитоніт.
Діагностика
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ступені активності ГРЛ“ на сторінці 1. Приємного читання.
