Рис. 3.6. Мітральна недостатність
гітації (зворотного руху крові в серці), що може впливати на стан гемодинаміки. Регургітація до 5 мл крові не змінює гемодинаміку серця, до 10 – вважається незначною, понад 10 мл – суттєвою, а 25-35 мл – тяжкою. Внаслідок зворотного руху крові з лівого шлуночка до лівого передсердя в останньому підвищується тиск. У лівому шлуночку збільшується об'єм крові. Підвищений тиск у лівому передсерді призводить до розвитку легеневої гіпертензії (рефлекс Китаєва), а у венах малого кола кровообігу виникають застійні явища. Згодом розвивається гіпертрофія правого шлуночка. Декомпенсація правого шлуночка характеризується відносною недостатністю тристулкового клапана, застійними змінами в центральних венах, печінці та інших внутрішніх органах. Це остання, термінальна, стадія вади серця.
Класифікація. Стадії ΜΗ: І – компенсація, ІІ – субкомпенсація, III – лівошлуночкова недостатність, IV – дистрофічна, V – термінальна.
Якщо врахувати, що гемодинамічні порушення переважно "лягають" на найпотужніший у функціональному відношенні лівий шлуночок, то МН тривало може розвиватися без суб'єктивних відчуттів і клінічних проявів та виявлятися лише на об'єктивному обстеженні. З часом при фізичному навантаженні можуть виникати задишка, серцебиття, відчуття стискання в ділянці серця, легкий ціаноз. При декомпенсації задишка і серцебиття посилюються, додаються кашель, кровохаркання, біль і важкість у правому підребер'ї за рахунок збільшення печінки і периферичні набряки. Слід зазначити, що кардіалгії виражені частіше, ніж при МС, унаслідок відносної недостатності кровопостачання гіпертрофованого лівого шлуночка.
На огляді хворих у стані компенсації зміни відсутні. При декомпенсації помітний ціаноз губ і слизових оболонок. Під час пальпації в V, іноді VI міжребер'ї назовні від лівої середньоключичної лінії визначається посилений, розлитий верхівковий поштовх – важлива ознака мітральної недостатності. Перкуторно межі серця зміщуються догори і вліво. З розвитком декомпенсації межа відносної серцевої тупості зміщується вправо. Пульс нормальний або змінюється несуттєво. Аускультативна ознака мітральної недостатності – характерна й обов'язкова – послаблення І тону, що виникає внаслідок відсутності "періоду замкнених клапанів". Ще одна аускультативна ознака – поява на верхівці патологічного III тону, зумовленого коливаннями стінок лівого шлуночка при швидкому надходженні збільшеного об'єму крові з передсердя.
Найважливішою і постійною ознакою МН є "дуючий" систолічний шум (рис. 3.7), зумовлений регургітацією крові в ліве передсердя. Він краще вислуховується на верхівці серця в горизонтальному положенні (пульс рідшає, збільшується систолічний об'єм крові). Шум проводиться догори і вліво, у пахвову ділянку. При розвитку легеневої гіпертензії з'являється акцент Іі тону над легеневою артерією, проте менше виражений, ніж при МО
На рентгенограмі виявляють розширення меж серця вліво, потім вправо, згладжена талія серця, відхилення стравоходу по дузі великого радіуса, пізніше – застійні явища в легенях. ЕКГ характеризується ознаками гіпертрофії лівого шлуночка (високий зубець R у V4, глибокий зубець S у V1) і лівого передсердя (широкий Р), відхиленням електричної осі серця вліво. На ФКГ реєструються послаблений І тон і систолічний шум.
Основний метод діагностики мітральної недостатності – ехокардіографія, яка дозволяє виявити розширення порожнин лівого шлуночка і передсердя, а також регургітацію (зворотний кровообіг) до передсердя.
Лікування
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клініка і діагностика“ на сторінці 1. Приємного читання.
