Лікувальні заходи при хронічній серцевій недостатності. Призначають комплекс заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють зниженню навантаження на серце, а також медикаментозну терапію, яка впливає на міокард і різні ланцюжки патогенезу хронічної серцевої недостатності. Обсяг заходів, які проводяться при цьому, визначається вираженістю хронічної серцевої недостатності.
Загальні заходи
• 1 Обмеження рухової активності хворого і відновлення його психологічного стану, що досягається нормальною тривалістю сну (не менше 8-10 год.), дотриманням емоційного комфорту тощо.
• 2 Обмеження вживання кухонної солі (добова доза не повинна перевищувати 2-3 г) і води; заборона вживання алкоголю, міцного чаю, кави.
• 3 Максимально тривале перебування на свіжому повітрі, а за наявності II Б, III стадій показана киснева терапія.
Медикаментозна терапія спрямована на збільшення серцевого викиду, видалення з організму надлишку води і натрію, зниження периферичного судинного тонусу, покращення процесів метаболізму міокарда.
Хворі на ХСН підлягають комплексній фармакотерапії: інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ), блокатори рецепторів ангіотензину II, салуретики, антагоністи альдостерону, бета-адреноблокатори, серцеві глікозиди, симпатоміметики, нітрати, антикоагулянти.
Інгібітори АПФ – це найефективніші препарати в лікуванні хронічної серцевої недостатності, що збільшують тривалість життя хворих. Вони належать до групи вазодилататорів артеріолярного і меншою мірою венозного типів. Діють на нейрогуморальні системи, знижують післянавантаження на серце. Призначаючи препарати цієї групи, дозу поступово титрують (підвищують) до максимальної, такої, що застосовувалась у великих клінічних дослідженнях. Призначають еналаприл (початкова доза – 2,5 мг 1-2 рази на добу, цільова – 10-20 мг 2 рази на добу), каптоприл (початкова доза – 6,25 мг 3 рази на добу, цільова – 25-50 мг З рази на добу), лізиноприл (початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу, цільова – 20- 40 мг 1 раз на добу).
Блокатори рецепторів ангіотензину II показані хворим із ХСН при непереносимості інгібіторів АПФ – вальсартан (початкова доза – 20-40 мг 2 рази на добу, цільова – 160 мг 2 рази на добу), кандесартан (початкова доза – 4-8 мг 1 раз на добу, цільова – 32 мг 1 раз на добу).
Лікування β-блокаторами починається з дуже малих доз: метопролол – 6,25 мг 2 рази на добу, карведилол – 3,125 мг 2 рази на добу, бісопролол – 1,25 мг 1 раз на добу. Дозу повільно підвищують (у 2 рази кожні 1-2 тижні) до максимальної: метопролол – 100-150 мг на добу, карведилол – 50 мг на добу, бісопролол – 100 мг на добу.
Салуретики відіграють важливу роль у лікуванні серцевої недостатності, їх призначають за наявності ознак затримки рідини або для її профілактики. Застосовують гідрохлортіазид 12,5-25 мг на добу; фуросемід 20-40 мг на добу; етакринову кислоту 25-50 мг на добу. Сечогінні засоби не слід використовувати як монотерапію, навіть якщо вони стабілізують клінічний стан хворого. Натомість діуретики необхідно поєднувати з інгібіторами АПФ і бета-блокаторами.
Використовують антагоністи альдостерону – спіронолактон тимчасово як діуретичний засіб і тривало, з метою поліпшення прогнозу виживання (в цьому разі дозою 25 мг на добу).
Із симпатоміметичних засобів використовують внутрішньовенно допамін та/або добутамін. Призначають при декомпенсації СН і недостатньому ефекті від лікування, тільки в умовах стаціонару, бажано із застосуванням спеціальних дозаторів.
Серцеві глікозиди займають важливе місце серед препаратів, які використовуються для лікування хронічної серцевої недостатності. Вони мають позитивний інотропний ефект, пригнічують активність нейрогуморальних систем, знижують потребу міокарда в кисні. Призначають головним чином дигоксин (0,125-0,375 мг на добу), особливо за наявності тахі- та нормосистолічного варіантів фібриляції передсердь.
Нітрати призначають внутрішньовенно або у вигляді сублінгвального прийому похідних нітрогліцерину або ізосорбіду динітрату за наявності ознак лівошлуночкової недостатності, з відміною після стабілізації гемодинаміки. Тривале застосування доцільне лише у хворих із супутньою стенокардією.
Антикоагулянти показані пацієнтам із постійною формою фібриляції передсердь, тромбоемболічними ускладненнями в анамнезі, а також із мітральним стенозом і протезованими клапанами серця.
Додатково при пароксизмальній фібриляції передсердь або життєво небезпечних шлуночкових аритміях показаний аміодарон, при артеріальній гіпертензії-її медикаментозна корекція. Хірургічну реваскуляризацію міокарда проводять хворим з ІХС як причиною серцевої недостатності (за умов можливості її виконання).
Стоматологічні аспекти серцевої недостатності
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування“ на сторінці 1. Приємного читання.
