Непритомність – це раптова короткочасна втрата свідомості з різким зблідненням, зниженням функціонального стану бронхолегеневої та серцево-судинної систем, із гіпоксією мозку.
Клініка і діагностика
При непритомності загальний об'єм циркулюючої крові не зменшується, він лише перерозподіляється з артеріального русла у венозне. Може проявлятися не тільки повною втратою свідомості, але й обмежуватися раптовим відчуттям слабкості, дзвону або шуму у вухах, запамороченням, появою парестезій і вираженої м'язової слабкості. Швидко блідне обличчя, виділяється холодний піт, холонуть і бліднуть кисті та стопи, знижується пульсове наповнення периферичних артерій, виникає брадикардія. При втраті свідомості картина непритомності характеризується різким зблідненням і похолоданням усіх шкірних покривів і слизових оболонок, зниженням частоти і глибини дихання, іноді виникають тонічні судоми. При цьому артеріальний тиск і пульс на периферичних артеріях часто не визначаються. Зіниці часто звужені, при глибокій непритомності будь-якої етіології широкі, зіничні реакції відсутні. У горизонтальному положенні тіла симптоми непритомності регресують зазвичай протягом 1 -3 хв.
Після встановлення діагнозу непритомності необхідні аналіз обставин її виникнення, оцінка перебігу і даних аускультації серця. Виникнення непритомності в задушливому приміщенні або як реакції на біль, вигляд крові (особливо у підлітків і молодих жінок), звуження зіниць, швидке (менше ніж за 1 хв) відновлення свідомості, AT і правильного серцевого ритму, відсутність патологічних тонів і шумів при аускультації серця після відновлення свідомості характерні для простої непритомності.
У разі глибокої непритомності зі швидкою втратою свідомості внаслідок повороту голови, у відповідь на пальпацію шиї (особливо в літніх людей), при різкому звуженні зіниць слід припустити синдром гіперчутливості каротидного синуса. Для ортостатичної непритомності характерне її виникнення при різкому переході з горизонтального положення у вертикальне.
Колапс як самостійна клінічна форма гострої судинної недостатності супроводжується виразнішим і тривалим порушенням кровопостачання всіх органів.
У хворого раптово виникає наростаюча загальна слабкість, яка супроводжується відчуттям страху, збудженням, що змінюється гіподинамією, апатією, виділяється холодний піт, холонуть руки й ноги, риси обличчя загострюються, шкіра обличчя стає блідо-сірою, губи ціанотичні, дихання частішає, стає поверхневим. Тони серця нерідко залишаються нормальними, можуть бути приглушеними, пульс слабкий, ниткоподібний, знижений систолічний артеріальний тиск. По мірі зниження AT розвиваються олігурія й анурія. Свідомість у більшості випадків збережена.
Діагностика проста в тих випадках, коли колапс розвивається на фоні основної хвороби – отруєння чи травми. Вона утруднена при виникненні колапсу як одного з перших проявів гострої патології (внутрішня кровотеча, наприклад, у зв'язку з позаматковою вагітністю, проривною виразкою, а в осіб середнього й літнього віку – з гострим інфарктом міокарда). Для уточнення діагнозу показане електрокардіографічне обстеження: воно дозволяє виявити зміни ЕКГ, характерні для гострого інфаркту міокарда, або ознаки перенапруження правих відділів серця в разі тромбоемболії легеневої артерії.
Шок – тяжка загальна реакція організму на надсильний подразник, що характеризується різким порушенням гомеостазу, функції життєво важливих органів і систем. Його клінічна картина розмаїта і залежить від етіології шоку і стадії його розвитку. Залежно від етіологічного фактора розрізняють кілька видів шоку: кардіогенний, травматичний, опіковий, анафілактичний та ін.
У клінічному перебігу шоку виділяють дві фази – збудження і гальмування. У першій фазі хворий збуджений, занепокоєний, свідомість ясна, шкірні покриви бліді, зіниці розширені, пульс частий, артеріальний тиск підвищений. У другій фазі настають адинамія, загальмованість (ступор). Обличчя маскоподібне, бліде, покрите холодним потом; ціаноз, зіниці розширені, знижені всі види чутливості. Тони серця різко приглушені, пульс ниткоподібний, частий. Артеріальний тиск значно знижений або не визначається. Як особливо тяжка клінічна форма гострої судинної недостатності, шок характеризується картиною колапсу в поєднанні з ознаками виражених розладів мікроциркуляції. Діагноз шоку обґрунтовується приєднанням до проявів глибокого колапсу анурії, гіпотермії тіла, симптомів "мармурової шкіри" – появи на блідій, сірій холодній шкірі кінцівок і тулуба білих, ціанотичних і червоно-ціанотичних плям і смуг унаслідок різких розладів мікроциркуляції.
Лікування
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Непритомність“ на сторінці 1. Приємного читання.
