Субслизові геморагії та спонтанні кровотечі зі слизових оболонок – це ознаки тромбоцитопенії або тромбоцитопатії (рис. 7.2).
Найгостріша проблема – це геморагії. Місцеву анестезію можна проводити при рівні тромбоцитів понад 30 тис./мкл. Гемостаз після хірургічних втручань адекватний при рівні тромбоцитів понад 50 тис./мкл. Великі втручання потребують рівня тромбоцитів понад 75 тис./мкл. Кількість тромбоцитів можна збільшити трансфузією, але вони дуже швидко секвеструються. Препарат можна вживати тільки через 6-24 год. Одна доза (50 мл) тромбоцитарної маси підвищує рівень тромбоцитів на 10 тис/мкл. Тому трансфузію краще проводити для лікування кровотечі, ніж для запобігання їй. Якщо трансфузія профілактична, то слід половину тромбоцитів уводити до операції, а іншу половину – після операції. Інфузії тромбоцитарної маси несуть ризик вірусних інфекцій та зрідка – реакції
Рис. 7.2. Тромбоцитопатія
"трансплантат проти хазяїна". Необхідність у трансфузії знижується шляхом застосування локальних гемостатиків, десмопресину, амінокапронової кислоти та місцевого застосування тромбоцитарної маси. Слід уникати вживання аспірину й інших НПЗЗ.
Коагулопатії. Гемофілії
Коагулопатії – хвороби, в основі виникнення яких лежать розлади системи згортання крові й/або фібринолізу, викликані нестачею плазмових чинників згортання й/або фібринолізу, їх надмірною активацією або пригніченням. Коагулопатії поділяють на спадкові й набуті (табл. 7.38).
Спадкові (первинні) коагулопатії є наслідком нестачі або дефекту гена, який кодує той чи інший чинник згортання або фібринолізу, а ступінь нестачі чинника визначає прояви і тяжкість хвороби (табл. 7.36).
Спадкові коагулопатії умовно можна поділити на 3 групи: порушення утворення тенази (гемофілії А, В, С), тромбокінази (дефіцит чинників VII або X) і фібрину (гіпо- й дисфібриногенемія, дефіцит фактора XIII).
Гемофілії поділяють на гемофілію А, В і С:
■ гемофілія А – нестача антигемофільного глобуліну A (FVIII);
■ гемофілія В – дефіцит антигемофільного глобуліну В (фактор Крістмаса, FIX);
■ гемофілія С – нестача плазмового попередника тромбопластину (фактор Розенталя, FXI).
Гемофілія А зустрічається найчастіше – 1:8 тис. новонароджених хлопчиків, а гемофілія В – 1:30 тис. Гемофілія А складає 85-90%, гемофілія В – 8-14%, гемофілія С – 1-2% усіх випадків гемофілій.
Гемофілії А і В успадковуються за рецесивним, зв'язаним з Х-хромосомою типом, і на них хворіють практично лише чоловіки. Жінки, які успадковують одну Х-хромосому від батька, хворого на гемофілію, а другу – від здорової матері, є носіями (кондукторами) гемофілії. Сини ж, народжені від батька, хворого на гемофілію, здорові. Половина синів від жінок-носіїв успадковують гемофілію, а дочки в 50% є носіями її гена. Жінки-кондуктори гемофілії можуть мати зниження концентрації чинника згортання крові, однак без розвитку геморагічних ускладнень (схема. 7.4).
Гемофілія С успадковується за рецесивним типом, і на неї можуть хворіти як чоловіки, так і жінки.
Тяжкість перебігу гемофілії в основному залежить від ступеня нестачі чинника згортання у крові, що визначається характером мутацій у гені, який його кодує (табл. 7.38).
Клінічно гемофілія проявляється тривалими кровотечами внаслідок травм, порізів, надривів, які спостерігаються з дитинства, найчастіше з часу, коли діти починають ходити.
Характерною ознакою гемофілій є гемартрози – крововиливи в суглоби, переважно в колінні та гомілковостопні, рідше – в ліктьові, кульшові й плечові. Вони можуть виникати після травми і перевантаження суглоба, а також спонтанно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стоматологічні аспекти тромбоцитарних розладів“ на сторінці 1. Приємного читання.
