Визначення
Гострий інфаркт міокарда (ІМ) – це одна з форм ІХС, що розвивається з ішемічним некрозом серцевого м'яза, зумовленим раптовим припиненням коронарного кровообігу внаслідок тромбозу коронарної судини.
Інфаркт міокарда уражує переважно людей віком понад 45 років; частіше хворіють чоловіки, ніж жінки.
Уперше клінічну картину інфаркту міокарда описали В. П. Образцов і М. Д. Стражеско в 1909 р. Через 3 роки Геррік (J. В. Herrick, 1912) опублікував статтю, яка була присвячена клініці та патоморфології інфаркту міокарда.
Етіологія і патогенез
Одна з головних причин, які призводять до розвитку інфаркту міокарда, – це атеросклероз коронарних судин серця. Призвідними чинниками інфаркту міокарда вважають перевтому, нервове і фізичне перенапруження, алкогольну інтоксикацію, паління. У більшості випадків під час розвитку інфаркту міокарда виникають коронаротромбоз і стенозуючий коронаросклероз. Коронаротромбоз розвивається внаслідок місцевих змін у судинній стінці, які притаманні атеросклерозу, а також внаслідок порушень у протизгор- тальній системі організму. Це проявля-
сться зниженням умісту гепарину в крові та її фібринолітичної активності. Велике значення у виникненні інфаркту міокарда мас посилена робота серця в умовах зниження кровопостачання міокарда внаслідок стенозуючого коронаросклерозу.
Певне значення мають функціональне порушення коронарного кровообігу, яке призводить до тривалого спазму коронарних артерій або навіть їх парезу, порушення електролітного балансу в серцевому м'язі, накопичення в ньому катехоламінів. Гостра оклюзія коронарної артерії призводить спочатку до ішемії, а далі – до ішемічного некрозу.
У формуванні клінічних проявів гострого інфаркту міокарда бере участь низка патогенетичних факторів, зумовлених гострою ішемією і некрозом міокарда:
• 1) подразнення інтерорецепторів міокарда, ендокарда з іррадіацією збудження у відповідні сегменти спинного мозку, а також у підкіркові структури і кору головного мозку, що формує стресову реакцію, з активізацією системи “гіпоталамус – гіпофіз – наднирники” і підвищенням концентрації в крові катехоламінів;
• 2) гостре зменшення серцевого викиду внаслідок порушення скоротливої діяльності ділянки міокарда, в якій розвинувся некроз, із розвитком артеріальної гіпотензії, кардіогенного шоку;
• 3) формування резорбційно-некротичного синдрому й асептичного запалення: із некротизованих клітин міокарда вивільняються ферменти і токсичні продукти, що викликають підвищення температури, нейтрофільний лейкоцитоз, прискорення ШОЕ;
• 4) перерозподіл електролітів у ділянці, прилеглій до осередку некрозу, з порушенням балансу внутрішньо- і позаклітинного калію і натрію, що призводить до розвитку електричної нестабільності міокарда з порушенням серцевого ритму;
• 5) розвиток некрозу міокарда викликає нейрогуморальні реакції, запальний і проліферативний процес. Виникають структурно-функціональні та метаболічні перебудови міокарда: ремоделювання лівого шлуночка – дилатація порожнини, гіпертрофія, що може призвести до серцевої недостатності.
Клінічна картина
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА“ на сторінці 1. Приємного читання.
