Хвороба Шегрена, або первинний синдром Шегрена (ХШ), – це системна хвороба невідомої етіології, характерною ознакою якої є хронічний автоімунний процес у секретуючих епітеліальних залозах з обов'язковим ураженням сльозових і слинних залоз. Це автоімунний епітеліоліт.
Вторинний синдром Шегрена є ознакою інших автоімунних хвороб сполучної тканини: ССД, РА, гепатобіліарних та інших автоімунних хвороб.
Хворіють на ХШ переважно жінки у віці від 30 до 50 років. Важливу роль віддають генетичним чинникам, не відкидається роль вірусів у розвитку хвороби.
Виділяють гострий варіант перебігу хвороби Шегрена (60-70%) і підгострий (30-40%). Активність процесу може бути високою (III ступінь), помірною (II ступінь) і мінімальною (І ступінь).
Клінічна картина
Ураження сльозових залоз (сухий кератокон'юнктивіт, блефарокон'юнктивіт, епітеліальна дистрофія рогівки) супроводжується відчуттям стороннього предмета або піску в очах, появою плачу без сліз. Знижується гострота зору, виникає світлобоязнь, повіки стовщуються, згодом у кутах очей виявляють білий секрет, у якому знаходять слизові нитки (злущені епітеліальні клітини, муцин, "шлаки").
Ураження слинних залоз. Виникає сухість у порожнині рота (ксеростомія), збільшуються слинні залози. Сухість у роті на початку хвороби має спорадичний характер, виникає під час емоцій, розмови, надалі вона постійна. Хворому важко їсти, постійно виникає потреба в рідині, в порожнині рота розвиваються патологічні процеси: стоматит, хвороби тканин пародонта, карієс, адентія (рис. 3.18). Ускладнює перебіг хвороби інфікування процесу мікробами або грибами. Збільшуються лімфатичні вузли. Для профілактики ускладнень ксеростомм рекомендується зубна лікувальна паста з антиксеростомічними властивостями, льодяники з м'ятою. Лікування пацієнтів преднізолоном досить ефективне, але треба пам'ятати і про інші причини ксеростомії. У ранній діагностиці та лікуванні ССД і синдрому Шегрена стоматологи мають відігравати ключову роль.
Збільшення привушних слинних залоз зазвичай двобічне. Спочатку ці залози не- болючі, але за наявності паротиту, ускладненого інфекційними чинниками, вони різко збільшуються, з'являється гіперемія шкіри над ними, виникає біль, що утруднює відкривання рота, жування їжі. Спостерігаються гарячка, явища інтоксикації. У слинних залозах (біопсія) під мікроскопом помітна лімфоцитарна інфільтрація.
Суглобовий синдром, еритематозні зміни шкіри в ділянці суглобів розвиваються
Рис. 3.18. Глосит та клінічний стан порожнини рота пацієнта при синдромі Шегрена
в 75-85% випадків. Іноді виникають міалгії. У 25% випадків формується синдром Рейно, зрідка з'являються ознаки геморагічного васкуліту, які супроводжуються носовими кровотечами, висипами на шкірі з появою везикул, утворюються виразково-некротичні висипи на шкірі обличчя, тулуба, кінцівок із незагойними виразками на гомілках. З боку органів травлення характерні атрофічні зміни в слизовій оболонці травного тракту, хронічний гепатит, холецистит, панкреатит. Нефропатія розвивається у 25% хворих.
Додаткові методи дослідження. В аналізі крові виявляються нормохромна залізодефіцитна анемія, лейкопенія, лімфоцитоз, моноцитоз, підвищення ШОЕ, диспротеїнемія за рахунок гіпергаммаглобулінемії, високі титри ревматоїдного фактора, антинуклеарного фактора, антитіл до ядерних антигенів (Ro/SS-A, La/SS-B). Іноді виявляються LE-клітини, антитіла до ДНК. Для уточнення характеру патології слинних залоз використовують методи рентгенологічного дослідження з уведенням рентгеноконтрастних речовин у протоки, ультразвукове дослідження, радіоізотопні методи (радіосіалографія, радіометрія слини, сцинтиграфія). Проводиться біопсія малих слинних залоз нижньої губи, що виявляє лімфоцитарно-плазмоцитарну інфільтрацію у вигляді вогнищ або дифузного характеру.
Дерматоміозит
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хвороба Шегрена“ на сторінці 1. Приємного читання.
