Первинній профілактиці підлягають особи з підвищеним ризиком виникнення ІХС та інших проявів атеросклерозу. Вона охоплює модифікацію способу життя (припинення паління, здорове харчування, підвищення фізичної активності), нормалізацію артеріального тиску, вплив на ліпіди крові, контроль глікемії, застосування антитромбоцитарних засобів (призначення аспірину пацієнтам із корегованою АГ).
Вторинну профілактику проводять у всіх пацієнтів з установленим діагнозом ІХС. Одним із найголовніших напрямів є модифікація факторів ризику і проведення медикаментозного лікування (ліпідознижувальні, антитромбоцитарні та антиангінальні препарати).
Стоматологічні аспекти гострого інфаркту міокарда
Стоматологічні процедури можуть призвести до аритмії або посилити ішемію. У гострий період інфаркту міокарда стоматологічна допомога протипоказана. Надалі в кардіологічному стаціонарі показана тільки ургентна стоматологічна допомога при місцевій анестезії з дозволу кардіолога, оскільки можливий розвиток рецидиву інфаркту міокарда. Цих пацієнтів лікують стаціонарно внутрішньовенними нітратами, але безпосередньо перед маніпуляціями слід уживати нітрогліцерин сублінгвально. Анальгезію контролюють пульсоксиметрією і кардіомоніторингом.
Протягом 6 місяців після розвитку ІМ виникає значний ризик повторного ІМ. У цей період заборонені оперативні процедури, хоча можлива терапевтична ургентна допомога з дозволу кардіолога і під кардіомоніторингом.
Від 6 до 12 місяців після ІМ можлива рутинна хірургічна допомога за умов мінімізації болю і стресу, профілактичного вживання седативних препаратів і нітрогліцерину. Після 12 місяців тактика стоматолога звичайна за виконання профілактичних умов, наведених вище.
У всіх випадках стоматологічну допомогу треба припиняти, якщо:
■ у пацієнта виникли біль за грудниною, задишка, тахікардія або аритмія;
■ підйом чи зниження сегмента ST на ЕКГ більше ніж на 1 мм;
■ підвищення AT > 20 мм рт. ст.
Постійно мають бути готовими для використання система подачі кисню і дефібрилятор.
Частота розвитку ІМ після наркозу у пацієнтів, які мали раніше ІМ, у 8 раз вища, ніж у тих, хто не мав ІМ. Біля 30 % пацієнтів, які отримали наркоз у перші 3 місяці після ІМ, мали повторний ІМ у перший післяопераційний тиждень, а біля 50% померли. Отже, оперативне лікування під наркозом слід проводити не раніше 3 місяців після ІМ, а краще – не раніше 1 року.
АРИТМІЇ СЕРЦЯ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Профілактика“ на сторінці 1. Приємного читання.
