Внутрішньопередсердна блокада характеризується порушенням проходження електричного імпульсу в передсердях.
Етіологія і патогенез
Спостерігається найчастіше при хворобах серця, які супроводжуються значним розтягненням передсердь, особливо лівого – мітральні вади серця, кардіоміопатії та ін.
В основі патогенезу лежить уповільнення провідності по міжпередсердному шляху – пучку Бахмана, який виникає внаслідок метаболічних порушень у міокарді, дегенеративних та фіброзних змін у пучку.
Характерних клінічних ознак, окрім даних ЕКГ, немає. На ЕКГ реєструється розширений, розщеплений, іноді двофазний зубець Р.
Лікування
Лікують основну хворобу. Спеціального лікування внутрішньопередсердна блокада не потребує.
Атріовентрикулярна блокада
Атріовентрикулярна блокада, або передсердно-шлуночкова дисоціація, – це уповільнення або припинення проведення імпульсів від передсердь до шлуночків унаслідок ураження атріовентрикулярного вузла, пучка Пса та ніжок пучка Пса. Атріовентрикулярна провідність може погіршуватися на будь-якому рівні.
Чим нижче ураження, тим тяжчий клінічний прояв, тим несприятливіший прогноз. Якщо ураження виникає до місця розподілу пучка Пса на ніжки, то комплекс QRS на ЕКГ не змінюється; якщо ж нижче – то мають місце розширення або зміна комплексу, як і при блокаді ніжки.
Етіологія і патогенез
Причинами розвитку цього виду порушення провідності можуть бути: а) функціональні порушення (ваготонія спортсменів); б) органічні: запальні процеси в міокарді, рубцеві зміни атріовентрикулярного вузла (при гострому інфаркті міокарда, атеросклеротичному кардіосклерозі); в) електролітні зміни.
Може виникати просте сповільнення атріовентрикулярної провідності, має значення прогресування парабіотичного гальмування в атріовентрикулярній системі. Передсердно-шлуночкові блокади пов'язують із теорією "прихованого" проведення, множинністю шляхів проведення, а також зі зниженням функціональної лабільності міокарда.
Клініка
Розрізняють атріовентрикулярну блокаду трьох ступенів.
Перший ступінь характеризується уповільненням передсердно-шлуночкової провідності. До шлуночків доходять усі імпульси, але швидкість їх проведення знижена. Суб'єктивних проявів немає, діагностика здійснюється тільки за ЕКГ- обстеженням: ритм правильний, інтервал P-Q збільшений ( у нормі не більше 0,20 сек.). Тривалість інтервалу P-Q може сягати 0,30 сек. і більше. При дуже довгому інтервалі P-Q інколи можна вислухати окремий ритм передсердь.
Другий ступінь (ІI) характеризується тяжчим порушенням атріовентрикулярної провідності. Не всі імпульси досягають шлуночків, шлуночки скорочуються під впливом окремих імпульсів (на відміну від III ступеня). Виділяють 2 типи атріовентрикулярної блокади II ступеня.
При 1 типі (тип Мобітц І) у міру проведення імпульсів поступово подовжується інтервал РО до повного випадіння пульсової хвилі. Із кожним імпульсом із передсердя на шлуночок провідність усе більше і більше виснажується. На ЕКГ інтервал P-Q у кожному наступному комплексі стає довшим. До певного часу шлуночки ще встигають відповідати на кожне збудження, але настає момент, коли проведення гальмується настільки, що одне шлуночкове скорочення випадає. Утворюється тривала діастола, під час якої енергія пучка Пса відновлюється і наступний імпульс пройде вже швидше. Однак через ряд імпульсів провідність знову сповільнюється і знову випадає одне шлуночкове скорочення (періоди Самойлова – Венкебаха).
Зазвичай при цьому типі блокади ураження атріовентрикулярної провідності порівняно високе, тому QRS не змінений. Прогностично цей тип блокади відносно сприятливий.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Внутрішньопередсердна блокада“ на сторінці 1. Приємного читання.
