Ліжковий режим. Спокій фізичний і психічний, міцний сон. Лікувальне харчування (дієта 1а, 16,1 за Певзнером). Усунення ушкоджувальних чинників (паління тютюну, алкоголь, медикаментозні засоби:
НПЗЗ). Принцип медикаментозного лікування ВХ наступний: пригнічення надлишкової продукції хлористоводневої кислоти і пепсину або їх нейтралізація чи адсорбція; відновлення моторно-евакуаторної функції шлунка і 12-палої кишки; посилення продукції захисного слизу і лужного
Рис. 4.2. Дослідження при виразковій хворобі: 1 – езофагогастродуоденоскопія; 2 – рентгенографія (2 ніші на малій кривизні шлунка); 3 – рентгенографія (виразка шлунка); 4 – рН-метрія. Ускладнення при виразковій хворобі: 5 – кровотеча; 6 – перфорація; 7 – малігнізація; 8 – пенетрація; 9 – пілоростеноз
секрету; стимуляція процесів регенерації слизової оболонки і ліквідація запальних та дистрофічних процесів у ній. Стратегія і тактика лікування: 1. При ВХ (пептичних виразках), пов'язаних з Нр-інфекцією, основною стратегією лікування є проведення "потрійної" антигелікобактерної терапії протягом 7 днів у відповідності до Маастрихтського консенсусу 2-2000 (див. "Гастрити"). Через 4 тижні після проведеного лікування необхідно проводити контроль за ерадикацією Н. pylori за допомогою дихального тесту з 13С-сечовиною або визначення фекального антигену Нр. При відсутності ерадикаціїї Нр застосовується друга лінія лікування у відповідності до Маастрихтського консенсусу 2-2000 (див. "Гастрити"). 2. При Нр-негативних пептичних виразках основною стратегією лікування є призначення антисекреторних препаратів:
■ ІПП – це остання генерація анти- секреторних засобів, що діють безпосередньо на протонні помпи (Н+-К+-АТФ-азу) парієтальних клітин шлунка, необоротно інгібуючи їх активність і забезпечуючи виражений антисекреторний ефект незалежно від природи кислотостимулюючого фактора. Існує кілька препаратів цієї групи: омепразол; лансопразол; пантопразол; рабепразол і езомепразол. Особливістю всіх ІПП є те, що активна форма, будучи катіоном, не проходить через клітинні мембрани, залишається всередині канальців і не викликає побічних ефектів. Застосовуються протягом 3-4 тижнів при дуоденальних виразках, 4-8 тижнів – при виразках шлунка.
■ Н2-гістаміноблокатори: циметидин (тагамет, цинамет, гістодил), раніти- дин (зантак, ранісан, пепторан), фамотидин (пепсидин, гастер, лецидил, квамател, гастросідин), нізатидин (аксид), роксатидин (роксан). Вони відрізняються не тільки за хімічною структурою, але й за активністю (еквівалентні добові дози в ряді циметидин: ранітидин: фамотидин – 1:3, 3:10) та безпекою (у препаратів останнього покоління вища вибірковість ефекту і менша частота побічної дії). Застосовуються протягом 3-4 тижнів при дуоденальних виразках, 4-8 тижнів при виразках шлунка (зараз у вигляді монотерапії застосовуються рідко);
■ Локально діючі препарати (у вигляді монотерапії застосовуються рідко, в основному при виразках шлунка): цитопротекторні препарати – су- кральфат (0,5-1 г 4 рази на день) чи колоїдний субцитрат вісмуту (120 мг 4 рази на день) протягом 2-4 тижнів; ребаміпід (мукоген) по 1 таблетці (100 мг) 3 рази на добу, 2-4 тижні. У разі помірного підвищення кислотопродукуючої функції шлунка (особливо при шлунковій локалізації виразки), для зменшення агресивності вмісту шлунка застосовують антацидні препарати (фосфалюгель, гастерин-гель, маалокс, алмагель, алюмаг).
■ Антацидні препарати нейтралізують хлористоводневу кислоту в шлунковому вмісті, не впливаючи на її продукцію. При цьому суттєве значення має здатність того чи іншого антацидного препарату до всмоктування. Антациди, що всмоктуються, або розчинні (натрію гідрокарбонат, магнію карбонат, кальцію карбонат) інтенсивно зв'язують хлористоводневу кислоту, однак їх дія досить коротка.
■ Очікувані результати лікування ВХ. Кінцева мета лікування – виліковування хворого шляхом проведення етіологічного лікування та усунення основної причини (в першу чергу – Нр-інфекції), а також швидке купірування симптомів захворювання, досягнення загоєння виразки, попередження розвитку рецидивів та ускладнень, зменшення термінів лікування, частих повторних ЕГДС при дуоденальних виразках та госпіталізацій. Вдала антигелікобактерна терапія Ηρ-позитивних виразок сприяє повному одужанню у 80-85 % випадків. Частота рецидивів виразки не перевищує 6 %, частота ускладнень – 2-4 %. Прогноз погіршується при невдалих спробах повторної ерадикації Нр, наявності ускладнень, особливо при підозрі на малігнізацію.
У випадку, коли ерадикації Н.pylori не відбулося, незважаючи на загоєння виразки, то при відсутності подальшого лікування рецидив дуоденальної виразки протягом найближчих місяців виникає у 50-70% хворих. Рецидиви пов"язані або з неповно проведенною ерадикаці- єю, або з реінфекцією, або з дією іншого етіологічного фактора (найчастіше – застосування НПЗЗ). Хірургічному лікуванню підлягають тільки ускладнені пептичні виразки: перфорація; кровотеча; стеноз; пенетрація; підозра на малігнізовану виразку шлунка.
Профілактика
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування“ на сторінці 1. Приємного читання.
