Основою є глюкокортикоїдна терапія. Призначається довічно, переходячи з гальмівних доз у активній фазі до підтримуючих. Скасування не рекомендується навіть при доброму самопочутті хворих через високу ймовірність загострень. ГК короткої дії
| Фотосенсибілізація | Шкірний висип як наслідок патологічної реакції шкіри на сонячні промені в анамнезі чи на обстеженні |
| Виразки слизових | Виразкування в роті чи носоглотці, зазвичай неболюче |
| Симптом “метелика” | Постійна еритема на вилицях, плоска чи припіднята над поверхнею |
| Дискоїдний вовчак | Еритематозні плями з кератозними лусочками, що важко знімаються, та фолікулярними пробками; в ділянці старих ушкоджень можуть траплятися атрофічні рубці |
| Артрити | Неерозивний артрит (2 і більше суглобів), що характеризується болючістю, припухлістю періартикулярних тканин чи випотом |
| Серозити | Плеврит: біль та/або шум тертя плеври, рентгенологічні ознаки плеврального випоту · Перикардит: шум тертя перикарда, дані ЕКГ та ехокардіографії (перикардіальний випіт) |
| Ураження нирок | Стійка протеїнурія більше 0,5 г/добу, циліндрурія (еритроцитарні, зернисті, змішані) |
| Неврологічні порушення | Судомні напади за відсутності провокуючих медичних препаратів або метаболічних розладів (уремія, кетоацидоз) чи психози за тих же умов |
| Гематологічні порушення | Гемолітична анемія з ретикулоцитозом; лейкопенія менше 4 × 109/л; лімфопенія менше 1,5 х 109/л; тромбоцитопенія менше 100 * 109/л (що виявляються не менше 2 разів) |
| Імунологічні порушення | Виявлення LE-клітин або підвищені антитіла до нативної ДНК у високих титрах чи до антигену Сміта, наявність антитіла ядерного антигену Sm, або позитивний тест на антифосфоліпідні антитіла, або хронічний хибно-позитивний тест на сифіліс протягом 6 місяців |
| Антинуклеарні антитіла | Підвищені титри АНА за реакцією імунофлуоресценції за відсутності вживання препаратів, здатних індукувати люпоїдний синдром |
| Діагноз установлюють за наявності 4 ознак | |
преднізолон і метилпреднізолон – препарати першого ряду при СЧВ. Доза ГК залежить від активності захворювання: за низької активності – до 10 мг/добу преднізолону, за помірної – від 20 до 40 мг/добу 4 тижні з подальшим зниженням дози; за високої активності й тяжкого ураження ЦНС, нирок, системи крові призначають високі дози ГК у поєднанні з цитотоксичними препаратами від 4 до 12 тижнів із поступовим зниженням дози під контролем клінічно-лабораторних показників. Критерії ефективності ГК-терапії – задовільна динаміка активності СЧВ, стійка клініко-лабораторна динаміка і працездатність хворих.
Пульс-терапія (ПТ) показна при активному люпус-нефриті, гематологічних кризах, гострих нейропсихічних порушеннях, пневмоніті, полісерозиті, васкуліті. Класичною методикою ПТ є в/в крапельне введення метилпреднізолону (МП) дозою 15-20 мг/кг/добу (500-1000 мг) щодня протягом 3-х діб. Препарат вводять у 100- 250 мл 0,9% розчину натрію хлориду чи 5% розчину глюкози за 35-45 хвилин. При загрозі тромбозів додають гепарин, за показаннями – седативні засоби, препарати калію, серцеві глікозиди. Класична триденна ПТ МП має застосовуватися негайно при будь-якому загостренні хвороби або у вперше виявлених хворих із високим ступенем активності.
Комбінована ПТ складається з класичної 3-денної ПТ із додаванням циклофосфану (ЦФ) у будь-який із цих днів. Для обмеження токсичної дії ЦФ хворий у день його прийому має випити багато рідини (2-2,5 л). При програмній ПТ мегадози ГК призначають з інтервалом кілька тижнів на тривалий період (щомісячно по 1000 мг метилпреднізолону протягом 6-12 міс.). Синхронна ПТ – це поєднання комбінованої та програмної ПТ з плазмаферезом.
Цитотоксичні препарати (ЦТП) – складова лікування СЧ6. Показані при активному люпус-нефриті, високій активності та швидкому прогресуванні резистентності до ГК або побічних реакціях на них. Препаратом вибору при люпус-нефриті та тяжкому ураженні ЦНС є циклофосфамід, який застосовують по 200 мг в/м двічі на тиждень чи в/в крапельно по 500 мг раз на місяць протягом тривалого часу. Серед ЦТП широко використовують метотрексат, азатіоприн (імуран) і мофетилу мікофенолат. Критеріями ефективності ЦТП є зниження активності СЧВ, стероїдозалежності та сповільнення прогресування нефриту.
НПЗЗ стандартними терапевтичними дозами використовують для лікування м'язово-скелетних проявів СЧВ, лихоманки та помірно вираженого серозиту. Амінохінолінові похідні (плаквеніл) призначають при ураженнях шкіри і суглобів. Показаннями до застосування внутрішньовенного імуноглобуліну є виражена тромбоцитопенія, рецидивний полісерозит, ураження ЦНС і супутні інфекції. Уводять по 400-500 мг/добу протягом 3-5 діб. Доказова база доцільності застосування екстракорпоральних методів у лікуванні СЧВ досить слабка.
Рекомендації доказової медицини при СВЧ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування“ на сторінці 1. Приємного читання.
