Визначення
Подагра – гетерогенного походження хвороба, яка характеризується порушенням пуринового обміну і відкладенням у різних тканинах кристалів уратів у формі моноурату натрію чи сечової кислоти (СК).
Етіологія та патогенез
На подагру хворіє 2% дорослого населення у віці до 70 років, чоловіки – у 20 разів частіше, ніж жінки. Серед чоловіків 55- 65 років частота подагри сягає 4,3-6,1 %. Актуальність проблеми полягає в зростанні показників поширеності та захворюваності, почастішанні розвитку подагри в молодому віці.
У розвитку первинної подагри головна роль належить генетичним дефектам ферментів, що беруть участь в обміні пуринів, і ферментним системам нирок, що беруть участь у виділенні СК. Хвороба проявляється за умови впливу чинників ризику: надмірне харчування, одноманітна м'ясна їжа, вживання алкогольних напоїв (пива, сухих вин), гіподинамія. Вторинна подагра може стати наслідком хвороб нирок із нирковою недостатністю та хвороб крові (поліцитемія, лейкози).
Патогенез. У розвитку подагри виділяють три фази: гіперурикемія – підвищення рівня сечової кислоти, що утворюється з пуринових основ та нуклеотидів, і накопичення уратів в організмі внаслідок вищезазначених причин; відкладання уратів у тканинах з утворенням тофусів, що спричиняють деформації органа (суглоби, зв'язки) і порушення функції органа; гостре подагричне запалення внаслідок відкладання в порожнині суглоба уратових мікрокристалів, здатних активізувати фактор Хагемана, компоненти комплементу, кініни, що призводить до збільшення судинної проникності, хемотаксису нейтрофілів; фагоцитоз кристалів супроводжується вивільненням лізосомальних ферментів, унаслідок чого розвивається запалення. Кристали уратів відкладаються в інтерстиції нирок і канальців, що призводить до розвитку подагричної нефропатії. Самостійне припинення запального процесу в суглобі при подагрі визначається здатністю фагоцитів перетравлювати кристали і виділяти низку протизапальних факторів.
Класифікація
Клінічні стадії: гострий подагричний артрит; міжнападова (інтервальна) подагра; хронічний подагричний артрит: загострення, ремісія; хронічний тофусний артрит.
Рентгенологічні стадії ураження суглобів: І – великі кісти (тофуси) в субхондральній кістці та глибших шарах; іноді ущільнення м'яких тканин; II – великі кісти поблизу суглоба і дрібні ерозії суглобових поверхонь, постійне ущільнення навколосуглобових м'яких тканин, іноді з кальцифікатами; III – великі ерозії не менше ніж на 1/3 суглобової поверхні, остеоліз епіфіза, значне ущільнення м'яких тканин із кальцієвими депозитами.
Ступінь функціональної недостатності: 0 (збережена), І (збережена професійна здатність), II (втрачена професійна здатність); III (втрачена здатність до самообслуговування).
Нефролітіаз. Подагрична нефропатія.
Клініка і діагностика
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Подагра“ на сторінці 1. Приємного читання.
