Діагностика інфаркту міокарда з типовим перебігом нескладна і ґрунтується на оцінці характерних клінічних симптомів, даних лабораторного дослідження й електрокардіографічного обстеження. Найтиповіші для інфаркту міокарда больовий і резорбційно-некротичний синдроми, характерні зміни на ЕКГ (рис. 2.14).
Притаманний ангінозний біль, який триває більше 15-20 хв і не припиняється після вживання нітрогліцерину. Больовий синдром може бути нетиповим.
Лікар-стоматолог мусить пам'ятати, що біль при інфаркті міокарда може відчуватися в нижній щелепі. Має значення гіперферментемія в типові строки – підвищується активність ферментів сироватки крові, які вивільнюються внаслідок некротичних змін у міокарді (КФК, МВ-КФК, міоглобін, тропоніни).
Диференційну діагностику інфаркту міокарда проводять у першу чергу з нестабільною стенокардією, гострим перикардитом, міокардитом, плевритом, тромбоемболією легеневої артерії, розшаровуючою аневризмою грудного відділу аорти, вираженим корінцевим синдромом.
Труднощі в діагностиці інфаркту міокарда виникають при атипових формах захворювання. У цих випадках установленню діагнозу допомагають анамнез (ангінозний біль у минулому), зміни електрокардіограми, підвищення температури тіла, гематологічні зміни – прискорення ШОЕ, лейкоцитоз, гіперферментемія.
Лікування
Лікар-стоматолог зобов'язаний на своєму робочому місці надати хворому невідкладну допомогу за появи ознак гострого інфаркту міокарда, особливо з огляду на те, що в лікуванні інфаркту міокарда найвідповідальнішим періодом є перші 2 години після розвитку гострої коронарної недостатності.
Послаблення болю має першорядне значення. Найчастіше застосовують внутрішньовенні опіоїди – морфін дозою
Рис. 2.14. Діагностичні симптоми інфаркту міокарда: а – напад болю, б – динаміка ЕКГ, в – тропоніновий тест
2-5 мг. Можливі побічні ефекти – нудота, блювання, гіпотензія з брадикардією, утруднення дихання, у чоловіків – затримка сечовиділення спазматичного генезу. У випадках, коли опіоїди не дозволяють припинити біль після повторного застосування, ефективним засобом є внутрішньовенне введення блокаторів бета-адренорецепторів і/або нітратів. Уводять нітрогліцерин внутрішньовенно крапельно 0,1% на фізіологічному розчині під контролем AT і частоти серцевих скорочень. При систолічному артеріальному тиску менше 90 мм рт.ст. або вираженій брадикардії їх введення протипоказане.
Кисень (2-4 л/хв. через маску або носовий катетер) слід призначати при ознаках серцевої недостатності або шоку.
Тромболітична терапія спрямована на відновлення коронарного кровообігу. З цією метою вводять внутрішньовенно 1,5 млн ОД сірептокінази або альтеплази (акотилази) 100 мг. Після закінчення тромболітичної терапії всім хворим призначають гепарин внутрішньовенно болюсно 60 МО/кг, потім внутрішньовенно крапельно. Можна ввести еноксапарин (клексан) 30 мг внутрішньовенно болюсно, потім підшкірно 1 мг/кг 2 рази на добу або фондапаринуксу (арикстри) 1 раз на добу підшкірно.
До інших засобів медикаментозної терапії належить ацетилсаліцилова кислота (аспірин) – 150-325 мг (форма без оболонки) – слід розжувати; за показаннями – клопідогрель. інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту призначають хворим зі стійкою серцевою недостатністю низькими разовими дозами з подальшим їх підвищенням до повної протягом 24-48 год.
Внутрішньосудинний хірургічний метод – черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика, шунтування коронарних артерій.
Лікування ускладнень інфаркту міокарда
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діагностика інфаркту міокарда“ на сторінці 1. Приємного читання.
