Основна ознака БА – це напад оборотної бронхіальної обструкції (експіраторної ядухи), що супроводжується свистячими хрипами в легенях. Еквівалентами ядухи можуть бути пароксизмальний кашель, відчуття скутості грудної клітки, дихальний дискомфорт.
Орієнтовна клінічна діагностика БА нескладна і доступна на етапі амбулаторного обстеження. Так, правильно зібраний анамнез дозволяє припустити відповідну природу нападів ядухи на підставі даних про сімейну (спадкову) обтяженість щодо астми чи інших алергічних хвороб, підвищену чутливість до тих чи інших екзоалергенів, указань на поза- легеневі алергічні хвороби (алергічний риносинусит, екзема, кропив'янка), клініко-лабораторних ознак алергії (зокрема підвищений вміст еозинофілів у крові та бронхіальному секреті), іноді вдається простежити тісний зв'язок розвитку і перебігу хвороби з гострими респіраторними вірусними інфекціями, хронічними вогнищами інфекції в дихальних шляхах. Збираючи анамнез, потрібно одержати інформацію про симптоми хвороби і про те, коли вони розвиваються: під час перебування в певному місці чи вдома, на роботі, контакту з постільною білизною, догляду за тваринами, приготування їжі, прогулянок на природі та ін. На клінічний діагноз астми вказують епізоди задишки, відчуття стискання грудної клітки, нападоподібний кашель, особливо вночі чи рано-вранці. Однак зазначених симптомів недостатньо для діагностики бронхіальної астми і визначення ступеня її тяжкості. Серед обов'язкових питань у з'ясуванні анамнезу у хворого з підозрою на бронхіальну астму виділяють активний пошук вказівок на напад(и) ядухи чи повторні епізоди свистячого дихання, наявність надсадного кашлю, що особливо посилюється вночі або під час пробудження вранці, появу кашлю чи свистячого дихання після фізичного навантаження. З'ясовують наявність сезонності клінічних проявів хвороби, залежність стану хворого від певних погодних умов. Слід уточнити можливість зв'язку виникнення кашлю, свистячого дихання або відчуття стискання грудної клітки з попереднім контактом з алергенами чи повітряними іритантами. У частини хворих анамнез дозволяє також уточнити провокуючу роль психоемоційних факторів, фізичного навантаження, виявити ознаки непереносимості нестероїдних протизапальних препаратів (аспірин!), шкідливу дію професійних, погодних та інших чинників.
Оскільки клінічні прояви БА визначаються виразністю бронхіальної обструкції, цілком оборотної на ранніх етапах, дані фізикального обстеження дихальної системи пацієнта можуть бути в нормі, тобто відсутність симптомів під час обстеження не відкидає наявності БА. При загостренні спазм гладких м'язів дихальних шляхів, набряк і гіперсекреція слизу призводять до закупорки дрібних бронхів. Під час нападу ядухи хворий інтуїтивно намагається збільшити об'єм легень для підтримання прохідності дихальних шляхів, займаючи характерне вимушене положення напівсидячи з фіксацією плечового пояса. У діагностиці не слід покладатися на наявність тільки свистячих хрипів чи інших дихальних шумів, тому що обмеження повітряного потоку в бронхах може викликати таку тяжку обструкцію, що сухі хрипи не будуть вислуховуватися. У хворих у такому стані можна виявити відповідні фізикальні симптоми – ціаноз, сплутаність свідомості, утруднене мовлення, тахікардію й емфізему легень.
Для ідентифікації БА використовують також виявлення зміненої чутливості та реактивності бронхів за допомогою функціональних проб, дослідження гормонального й імунного статусів, "алергологічного статусу" за допомогою шкірних проб чи визначення специфічних lgЕ-антитіл у сироватці крові. Позитивні результати алергологічних тестів самі по собі не дозволяють установити діагноз бронхіальної астми, але їх зіставлення з даними анамнезу допомагає ідентифікувати тригери й у деяких випадках відкорегувати план лікування. Алергологічні проби треба проводити не всім хворим, а за показаннями (коли без цих проб не можна обійтися), тому що вони іноді можуть негативно впливати на перебіг БА. Оцінка функції зовнішнього дихання на підставі тільки клінічних симптомів дуже приблизна. Для визначення ступеня тяжкості БА використовують такі методи дослідження функції зовнішнього дихання, як спірометрія і пікфлоуметрія, що забезпечують об'єктивну оцінку виразності бронхіальної обструкції, її динаміки й оборотності. Дані цих досліджень використовують як у діагностиці, так і для контролю за перебігом БА. Спірометром визначають життєву ємність легень (ЖЄЛ), форсовану життєву ємність (ФЖЄЛ) і обсяг форсованого видиху за 1 сек. (ОФВ1). Пікфлоуметром вимірюють максимальну швидкість руху повітря через дихальні шляхи при форсуванні видиху – пікову об'ємну швидкість видиху (ПОШ ); за цим показником із достатньою точністю судять про ОФВ,. Пікфлоуметри компактні та зручні у використанні, зокрема в амбулаторних умовах. Пікфлоуметрія дозволяє оцінювати тяжкість перебігу БА, варіабельність бронхіальної обструкції, а також діагностувати погіршання на ранніх етапах (до появи суб'єктивних клінічних симптомів), дозволяючи здійснювати своєчасну профілактику загострення.
Діагностика
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клініка“ на сторінці 1. Приємного читання.
