Значною мірою перебіг ХНН визначається основною хворобою. При ХГН синдром ХНН визначається швидшим прогресуванням, аніж при інших хворобах. Поступове прогресування ХНН відбувається у хворих зрілого віку зі спокійним перебігом хвороби, рідкими загостреннями патологічного процесу, відносно стабільною гіпертензією. Швидше ХНН прогресує у хворих різного віку, в яких загострення основної хвороби нирок сприяє росту AT одночасно з появою набряків.
Діагностика
Розпізнавання ХНН не викликає труднощів. Діагноз установлюється за даними анамнезу (наявність тривалого захворювання нирок), безпосереднього фізикального обстеження хворих, результатів лабораторного дослідження (анемічний синдром, азотемія, зменшення клубочкової фільтрації тощо).
Значно складніше диференціювати захворювання нирок, яке викликало розвиток ХНН. Труднощі виникають при необхідності диференціації первинно (гіпертонічна хвороба) і вторинно зморщеної нирки (захворювання системи сечовиділення). Насамперед необхідно орієнтуватися на анамнез: при первинно зморщеній нирці в анамнезі можна виявити дані про довготривалу артеріальну гіпертензію без чітких указань на патологію нирок; добова протеїнурія невисока; зміни сечового осаду також несуттєві. Привертає увагу значна вираженість змін органів-мішеней: серця (гіпертрофія лівого шлуночка), очного дна.
Лікування
Основні завдання лікаря полягають у корекції гомеостазу, сприянні сповільненню прогресування уражнення нирок, поліпшенні суб'єктивного стану хворих. При ХНН із клубочковою фільтрацією від 36 до 40 мл/хв. поліпшити стан хворих допоможуть консервативні методи: адекватне вживання рідини; регуляція введення натрію і калію; вплив на утворення і затримку кінцевих продуктів білкового обміну; корекція ацидозу; антигіпертензивна терапія; лікування анемії; боротьба з інфекційними ускладненнями.
Профілактика
З метою профілактики проводять адекватне лікування хвороб, які потенційно призводять до розвитку ХНН.
Стоматологічні аспекти хронічної ниркової недостатності
Хвороби нирок суттєво впливають на стан слизової оболонки порожнини рота і зубощелепного апарату. Ураження слизової оболонки виникають при хронічній нирковій недостатності у вигляді блідості, стоншення, гіперкератозу, запалення, сухості, нальоту білого або жовтуватого кольору, ділянок десквамацій на слизовій язика.
Хворі скаржаться на печію, від них тхне сечею. Накопичення в крові сечовини призводить до виділення аміаку зі слиною. Часто розвивається кандидамікоз. При гострій нирковій недостатності характерний герпетичний стоматит. При хронічному гломерулонефриті характерні хронічний катаральний гінгівіт, згладженість ниткоподібних сосочків, ураження губ і карієс.
Лікар-стоматолог має відігравати важливу роль у профілактиці основних запальних хвороб нирок, ретельно сануючи порожнину рота. Особливу увагу слід звертати на пацієнтів, які вже страждають на хвороби нирок, що може запобігти прогресуванню хронічних запальних процесів. Тому добре засвоєння основних нефрологічних синдомів – це нагальна потреба підготовки лікаря-стоматолога.
Стоматологічні аспекти хвороб системи сечовиділення
Основні проблеми лікаря-стоматолога в роботі з хворими на нефрити й інші ураження нирок, із хронічною нирковою недостатністю – це:
■ кровотечі;
■ інфекції, особливо у хворих, які вживають імунодепресанти;
■ необхідність ураховувати знижену екскрецію медикаментів та уникати нефротоксичних препаратів;
■ артеріальна гіпертензія;
■ гіперкаліємія як наслідок оперативних втручань, яка може призвести до аритмії та зупинки серця;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перебіг“ на сторінці 1. Приємного читання.
