Визначення
Дифузні хвороби сполучної тканини – це системне імунозапальне ураження сполучної тканини та її похідних, що проявляється множинним ураженням органів і тканин, прогресуючим поліциклічним перебігом.
Системний червоний вовчак (СЧВ)
Визначення
Системний червоний вовчак (СЧВ) – системна автоімунна хвороба сполучної тканини і судин невідомої етіології, що характеризується гіперпродукуванням аутоантитіл до власних клітин та їхніх компонентів із розвитком імунокомплексного ушкодження тканин і внутрішніх органів.
Жінки хворіють у 8 разів частіше, ніж чоловіки, особливо під час вагітності та в післяпологовий період. Пік захворюваності припадає на 14-25 років.
Етіологія і патогенез
Етіологія хвороби невідома. Основну етіологічну роль відіграють такі чинники:
хронічна вірусна інфекція (РНК-вмісні та повільні ретровіруси), генетичні; провокуючі: непереносимість ліків, вакцин, фотосенсибілізація, ультразвукове опромінення, вагітність, пологи, аборти.
Патогенез. Дія чинників сприяє формуванню генетично зумовленої аномальної імунної відповіді Т- і В-лімфоцитів за умови дефіциту Т-супресорів, що призводить до утворення патологічних субодиниць аутоантитіл (особливо антинуклеарних та антитіл до ДНК) і циркулюючих імунних комплексів. Відкладання їх у різних органах і судинах провокує запальну реакцію через лейкоцити, інтерлейкіни, комплемент, інші біологічно активні речовини.
Класифікація СЧВ (Робоча група Асоціації ревматологів та Асоціації ортопедів-травматологів України, 2004).
Характер перебігу: гострий, підгострий, хронічний.
Основний клінічний синдром: рецидивуючий поліартрит або серозит, синдром дискоїдного вовчаку, синдром Рейно, синдром Верльгофа, синдром Шегрена, антифосфоліпідний синдром.
Фаза: активна і неактивна (ремісія); ступінь активності: високий (III); помірний (II), мінімальний (І).
Клініко-морфологічна характеристика уражень: шкіри (симптом "метелика", капілярити, ексудативна еритема, пурпура, дискоїдний вовчак, ретикулярне ліведо тощо); суглобів (артралгії, поліартрит: гострий, підгострий і хронічний); серозних оболонок (полісерозит (плеврит, перикардит): випітний, сухий, адгезивний; перигепатит, периспленіт); серця (міокардит, ендокардит, недостатність мітрального клапана, міокардіофіброз, кардіоміопатія); легень (гострий або хронічний пневмоніт, пневмосклероз); нирок (люпус-нефрит: дифузний поширений гломерулонефрит, ізольований сечовий синдром, нефротичний синдром); нервової системи (менінгоенцефалорадикуло-неврит, поліневрит; інсульти та інфаркти мозку, васкуліти судин головного мозку).
Гострий перебіг СЧВ характеризується фебрильною гарячкою, виразним суглобовим синдромом, швидкою втомлюваністю, загальною слабкістю. Хворий чітко пам'ятає день початку захворювання. У найближчі місяці може розвинутися полісиндромна картина із втягненням у патологічний процес життєво важливих органів.
За підгострого перебігу дебют захворювання не такий виражений, протягом 1-1,5 року від появи перших симптомів захворювання формується полісистемність, виникає тенденція до прогресування, коли під час нового загострення в патологічний процес втягуються нові системи та органи.
За хронічного перебігу протягом кількох років можлива поява одного чи кількох синдромів або симптомів, які неможливо об'єднати в СЧВ. Тільки при генералізації процесу з появою полісиндромності виникають типові ознаки СЧВ і діагноз не викликає сумнівів. Маркер хронічного СЧВ: дискоїдний вовчак і синдром Рейно.
Клініка і діагностика
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДИФУЗНІ ХВОРОБИ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
