Хвороба Іценка – Кушінга – хвороба, викликана неопластичними ураженнями гіпофіза і гіпоталамуса, інфекцією, черепно- мозковою травмою. Причиною синдрому Іценка – Кушінга є інші хвороби (кортизол- секретуюча пухлина надниркових залоз) або тривале лікування кортикостероїдами. Хворіють частіше жінки, ніж чоловіки (5:1). При ураженні ядер гіпоталамуса спостерігається збудження секреції гіпофізом АКТГ, що стимулює кору наднирників. При цьому підвищуються секреція стероїдних гормонів корою наднирників та їх концентрація в крові та сечі. Характерна ознака – артеріальна гіпертензія (у 86% хворих), яка має систолічно-діастолічний характер із гіпертрофією лівого шлуночка, можливою серцевою недостатністю, ураженням нирок, пов'язаним із властивістю кортикостероїдів викликати порушення водно- сольового обміну, – затримання нирками натрію і води зі збільшенням об'єму циркулюючої крові. Мають значення також підвищення синтезу ангіотензину І і реактивності судин щодо пресорних речовин. Іншими клінічними проявами гіперкортицизму є ожиріння, місяцеподібне обличчя, стрії, м'язова слабкість, атрофія м'язів, вірилізація, гірсутизм. На лабораторному дослідженні виявляють поліцитемію, лейкоцитоз, зниження толерантності до глюкози, помірну гіпокаліємію. У сечі – альбумінурія, гематурія, циліндрурія. Зниження клубочкової фільтрації, швидкості ниркового кровообігу. Діагностичне значення має підвищення вмісту кортизолу в добовій сечі. При пробах із навантаженням дексаметазоном не спостерігається зниження екскреції кортизолу із сечею, як це відбувається в нормі. Інформативними для діагностики пухлин гіпофіза і надниркових залоз є комп'ютерна томографія або ядерна магнітно-резонансна візуалізація ділянки турецького сідла і надниркових залоз.
Лікування хірургічне: видалення пухлини гіпофіза або надниркових залоз і за показаннями – призначення замісної терапії.
Первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна) зумовлений надлишковою секрецією альдостерону корою наднирників. Причиною первинного гіперальдостеронізму стають аденома або карцинома кіркового шару надниркових залоз чи двобічна ідіопатична гіперплазія. На відміну від первинного гіперальдостеронізму, при вторинному спостерігаються зміни, пов'язані з ураженням не лише кори наднирників, а й інших органів і систем – серцево-судинної, нирок, печінки та ін. Альдостерон, діючи безпосередньо на клітинну мембрану дистальних ниркових канальців, впливає на мінеральний обмін: підвищує реабсорбцію натрію і секрецію калію та іонів водню. Причиною АГ у хворих із синдромом Конна є зростання реактивності артеріол до пресорних впливів унаслідок накопичення в їхній стінці натрію. Хворіють частіше жінки віком до 40 років.
Клінічні прояви первинного гіперальдостеронізму зумовлені симптомами АГ і дефіцитом калію. Артеріальна гіпертензія зазвичай помірна, систоло-діастолічна, супроводжується ретинопатією НІ ступенів, ускладнення трапляються рідко. Нервово-м'язові порушення набувають проявів м'язової слабкості, швидкої втомлюваності і навіть псевдопаралітичних станів. М'язова слабкість зазвичай минуща, тривалістю від кількох хвилин до годин. Слабкість м'язів може бути розповсюдженою або ж поширюватися на окремі групи м'язів (кінцівок, шиї). Ниркові прояви зумовлені втратами калію. Гіпокаліємія лежить в основі гіпокаліємічної нефропатії з ураженням проксимальних канальців і нефросклерозом. При цьому розвивається "калійпенічна нефропатія", яка проявляється зниженням концентраційної здатності нирок, поліурією, гіпо- та ізостенурією, ніктурією і спрагою. Гіпокаліємія на ранніх стадіях хвороби спостерігається у 80% хворих. Гіперкалійурія перешкоджає виведенню нирками іонів водню, а це зумовлює лужну реакцію сечі. Підтверджується діагноз зниженням активності реніну в плазмі крові та високим рівнем плазмового альдостерону. Локалізацію пухлин надниркових залоз визначають за допомогою рентген- або магнітно- резонансної томографії.
Основний метод лікування – хірургічне втручання з видаленням пухлини. У випадках ідіопатичної гіперплазії кіркового шару надниркових залоз проводять медикаментозну терапію спіронолактоном, що добре коригує як артеріальну гіпертензію, так і гіпокаліємію. За відсутності ефекту також проводять хірургічне втручання.
Феохромоцитома – хромафінна пухлина, яка найчастіше (90%) розвивається в мозковому шарі надниркових залоз, але може бути позанаднирникової локалізації в симпатичних парагангліях у черевній, грудній порожнинах, малому тазі, черепі. У розвитку феохромоцитоми певне значення має гормональний дисбаланс із надлишковим надходженням у кров високоактивних біологічних речовин (адреналін, норадреналін), які суттєво впливають на діяльність серцево-судинної системи та обмін речовин.
Основні клінічні прояви хвороби – артеріальна гіпертензія з гіпертензивними кризами, гіперглікемія, вегетативно-обмінні та нервово-психічні порушення. Гіпертензивні кризи супроводжуються різким головним болем, пітливістю і серцебиттям. Хворі збуджені, часто відчувають тремор рук, нудоту, іноді буває блювання. Шкіра бліда, волога на дотик. Можуть бути підвищення температури тіла до 39 °С, тахікардія, тахіаритмія. Різке підвищення AT може призводити до розвитку ішемії міокарда, гострої лівошлуночкової недостатності або інсульту. Тривалість кризу – 5-10 хв, рідко – 1-2 год. Після нападу хворі відчувають різку загальну слабкість. За клінічним перебігом виділяють пароксизмальну, постійну і латентну форми феохромоцитоми. Пароксизмальна (класична) форма має перебіг із типовими гіпертонічними кризами, що виникають на тлі нормального AT. До постійної форми перебігу феохромоцитоми належать випадки з постійним незначним (на 20-40 мм рт.ст.) підвищенням AT і періодичними на цьому фоні гіпертонічними кризами. Особливістю постійної гіпертензії є резистентність до лікування. Перебіг цієї клінічної форми злоякісний, швидко прогресують зміни в органах серцево-судинної та сечовидільної систем. Латентна форма розвивається поступово, безсимптомно або з незначною клінічною симптоматикою. Екскреція катехоламінів у таких хворих підвищена незначно.
У діагностиці феохромоцитоми слід враховувати характер перебігу, особливо в осіб молодого віку, виражену нейровегетативну симптоматику, неефективність гіпотензивної терапії. Лабораторним методом діагностики феохромоцитоми є визначення адреналіну і норадреналіну. У хворих із феохромоцитомою екскреція цих речовин різко підвищена. Для визначення локалізації пухлини проводять ультразвукове дослідження, комп'ютерну томографію, радіоізотопне сканування.
Лікування – хірургічне.
Дифузний токсичний зоб – генетична автоімунна хвороба, зумовлена підвищеною секрецією щитоподібною залозою гормонів тироксину (Т4) і трийодтироніну (Т3), що супроводжується змінами насамперед у серцево-судинній та нервовій системах.
Артеріальну гіпертензію при дифузному токсичному зобі називають синдромом високого серцевого викиду. Характерне підвищення систолічного AT за рахунок значного збільшення ударного об'єму серця і хвилинного об'єму крові. Пульсовий тиск при цьому значно підвищується. Розвивається гіперкінетичний синдром. Підвищуються скоротливість міокарда і його чутливість до дії адренергічних речовин, знижується системний судинний опір через розширення резистивних артеріол. Останнє пов'язують з адреномедуліном, який має виражену вазодилататорну активність.
У клінічній картині виявляють схуднення, субфебрилітет, серцебиття, м'язову слабкість, дратівливість, плаксивість, безсоння, пітливість, тахікардію, часто пароксизми фібриляції передсердь, відчуття "стиснення", грудки в ділянці шиї, тремор кінцівок. Збільшена щитоподібна залоза (пальпаторно), позитивні очні симптоми (Мебіуса, Штельвага, Краусса, Грефе та ін.), підвищення рівня Т3 і Т4 при нормальних показниках концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) або зниженого ТТГ, підвищення титру антитіл до тиреоглобуліну, мікросомальної фракції щитоподібної залози. Необхідні УЗД, радіоізотопне сканування щитоподібної залози з 131J.
Лікування проводять тиреостатичними засобами (мерказоліл), радіоактивним йодом і хірургічно: субтотальна резекція щитоподібної залози. З метою корекції тиску до досягнення еутиреоїдного стану частіше використовують неселективні бета-блокатори (пропранолол), оскільки вони уповільнюють перетворення Т4 у Т3, а також блокують підвищену секрецію катехоламінів.
Артеріальна гіпертензія при метаболічному синдромі
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Артеріальна гіпертензія при хворобах ендокринної системи“ на сторінці 1. Приємного читання.
