Лейкоцити – це гетерогенна популяція клітин крові, що містять у своїй цитоплаз-
Таблиця 7.28. Особливості лейкоцитів
| Це перша ланка неспецифічного захисту організму в разі будь-яких інвазій, особливо бактерійних. Одна клітина може знешкоджувати 20-30 мікробних тіл за допомогою пероксидазноі, лізосомальної систем, неферментних катіонних білків, лактоферину і лізоциму. Здатні до хемотаксису, адгезії до клітин і сторонніх частинок, ендоцитозу (піноцитоз, фагоцитоз), знешкодження і перетравлення фагоцитованих частинок, екзоцитозу (лізоцим, пероксидаза, кисла фосфатаза, гіалуронідаза й ін.), синтезу цитокінів та гострофазових білків |
| Еозинофільні гранулоцити |
| Функції: хемотаксис, фагоцитоз, знешкодження токсичних речовин паразитів, мікроорганізмів, гістаміну антигенів, комплексів “антиген – антитіло” |
| Базофільні гранулоцити |
| Це частина системи базофільних гранулоцитів, до якої також входять тканинні базофіли пухкої сполучної тканини (мастоцити або лаброцити). Функції: реакції адаптаційні, запальні, алергійні, регуляція обмінних процесів і гемостазу; хемотаксис; секреція (гістамін, гепарин, брадикінін, цитокіни, лейкотрієни С4, D4 тощо), основне депо гепарину й гістаміну в організмі. Містять рецептори: Fc (IgE, IgG), СЗа, С3b, гістаміну (Н2) тощо |
| Моноцити |
| Попередники клітин, що утворюють систему мононуклеарних фагоцитів. У процесі дозрівання можуть диференціюватися як в антигенруйнуючі (макрофаги, гістіоцити), так і в антигенпрезентуючі (дендритні клітини або клітини Ланґерганса). Система цих клітин знешкоджує мікроорганізми та змінені клітини через їх поглинання і перетравлення, бере участь у специфічних імунних (цитотоксична, медіаторна дія, презентація антигенів) і гемостатичних реакціях, регуляції кровотворення, метаболізмі ліпідів та заліза. Залежно від функціонального стану макрофаги продукують велику кількість біологічно активних речовин – цитокіни (IL-4, IL-10, TNF), пірогени, активатор плазміногену та ін. |
мі ядро (рис. 1.1). Зазвичай розрізняють 5 видів лейкоцитів (табл. 7.28).
Розлади популяцій лейкоцитів можуть проявлятися збільшенням (лейкоцитоз) або зменшенням (лейкопенія) загальної кількості чи окремих їх форм у крові, а також якісними змінами. Нестача лейкоцитів або порушення їхніх функцій призводять до розвитку імунодефіциту.
Імунодефіцит (імунна недостатність) – недостатність однієї або кількох функцій імунного захисту організму. Клінічно він найчастіше проявляється порушенням протимікробного захисту – рецидивними інфекціями і процесами, викликаними умовно- чи слабопатогенними мікроорганізмами.
Імунну недостатність умовно розділяють на В-клітинну (пов'язану з антитілами), T-клітинну, порушення фагоцитозу і презентації антигену, а також поєднану – комбінований імунодефіцит. Прояви імунодефіциту передусім залежать від того, яка його ланка ушкоджена (табл. 7.29).
Імунна недостатність може бути первинною (спадковою) або вторинною (набутою). Первинний (генетично детермінований) імунодефіцит – це спадкові хвороби з ураженням переважно однієї з ланок/клітин системи імунітету (табл. 7.35, 7.36). Перші прояви хвороби з'являються в дитинстві (часто на першому році життя). Первинний імунодефіцит є відносно рідкісною патологією
Таблиця 7.29. Клініко-анамнестичні ознаки розладів імунітету
| Ускладнений анамнез (найближчі родичі померли в дитинстві або мали подібні симптоми) Початок хвороби в дитячому віці Зменшення абсолютної кількості лейкоцитів Поява атипових лейкоцитів (табл. 7.36) · Пперлейкоцитоз Анемія або еритроцитоз Тромбоцитопенія Гіпертромбоцитоз · Часті (рецидивні), млявого перебігу (хронічні) інфекції, які важко піддаються лікуванню · Грибкові інфекції · Дис- або парапротеїнемія · Ендокринні хвороби (цукровий діабет, синдром Кушінга, тиреотоксикоз та ін.) · Тривале гоєння ран Злоякісні пухлини Променева терапія · Лікування цитостатичними і гормональними ліками · Лімфаденопатія · Гепатомегалія · Спленомегалія · Після спленектомії · Хронічне отруєння алкоголем |
і зустрічається з частотою 1:25-100 тис. людей. Лише селективна нестача IgA трапляється в 1:500-700 випадків. Спадковий (первинний) імунодефіцит слід віддиференційовувати від уродженого імунодефіциту внаслідок СНІДу, цитоме- галовірусної інфекції, гепатитів В, С тощо.
Вторинний імунодефіцит може розвиватися в будь-якому віці, супроводжувати багато хвороб і має переважно комбінований характер.
Варто зазначити, що хвороби, які супроводжуються кількісними змінами імунокомпетентних клітин, зазвичай розцінюються як гематологічні, а ті, що спричиняються їх функціональними розладами, – як імунологічні.
У діагностиці імунодефициту слід дотримуватися визначеної послідовності (схема 7.4). У хворих оцінюють функціональну активність лейкоцитів, вивчаючи їхню здатність до хемотаксису, поглинан
Таблиця 7.30. Класифікація лейкопеній (гранулоцитопеній)
| 1. Пригнічення утворення лейкоцитів; 1.1. Спадкові нейтропенії: синдроми Швахмана, Костманна, анемія Фанконі; 1.2. Набуті розлади кровотворення: променева хвороба, апластична анемія, лікування цитостатиками; 2. Надмірне руйнування (вкорочення життя) гранулоцитів; 2.1. Автоімунні: системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит (синдром Фелті); 2.2. Імунні: вживання ліків (нестероїдні протизапальні, анальгетики, сульфаніламіди, мерказоліл, хлорамфенікол); 2.3. Інфекції: гепатити, грип, краснуха, кір, СНІД, малярія; 2.4. Гіперспленізм: цироз печінки, хронічний гепатит |
Схема 7.4. Послідовність обстеження в разі підозри на імунодефіцит
ня й знищення мікроорганізмів, експресію молекул адгезії та рецепторів на їхній цитомембрані.
Крім цього, досліджують і інші показники специфічного й неспецифічного імунітету.
Хворі з імунодефіцитом потребують постійного нагляду лікаря і проведення заходів, скерованих на профілактику ускладнень та їх лікування, а також забезпечення оптимальної якості життя. Вони передбачають відповідну особисту гігієну, профілактичні щеплення, своєчасне виявлення й адекватне лікування інфекцій.
Лікування вторинного імунодефіциту має передбачати передусім ліквідацію його причини, тобто лікування основної хвороби.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗЛАДИ ЛЕЙКОЦИТІВ. АГРАНУЛОЦИТОЗ“ на сторінці 1. Приємного читання.
