Виразкова хвороба (ВХ) шлунка і дванадцятипалої кишки (пептична виразка за МКХ-10) – захворювання, яке характеризується виникненням виразкового дефекту в слизовій оболонці шлунка або/і 12-палої кишки, в основі якого лежить запальний процес, обумовлений зниженням її захисних властивостей ί/або підвищенням агресивності шлункового вмісту у зв'язку з персистенцією гелікобактерної інфекції, а також впливом низки внутрішніх і зовнішніх факторів.
Це одна в найпоширеніших хвороб органів травлення, на яку хворіє 5-10% дорослого населення, переважно чоловіки віком від 30 до 50 років.
Етіологія та патогенез ВХ. Основною причиною утворення пептичної виразки вважається гелікобактерна інфекція. Н. pylori виявляється у 90-95% хворих на ВХ дуоденальної локалізації та у 65- 70% випадках з локалізацією виразки в шлунку. Безпосередньо формування виразки зумовлене дисбалансом між факторами "агресії" та "захисту" слизової оболонки шлунка і 12-палої кишки.
До факторів агресії відносяться:
■ посилення впливу кислотопептичного фактора, пов'язане зі збільшенням маси секреторних клітин і продукції хлористоводневої кислоти та ферменту пепсину;
■ порушення моторно-евакуаторної функції шлунка і 12-палої кишки (затримка або прискорення евакуації кислого вмісту зі шлунка, дуоденогастральний рефлюкс);
■ прийом деяких медикаментозних препаратів, у першу чергу НПЗЗ і глюкокортикостероїдів.
Факторами захисту є:
■ резистентність слизової оболонки;
■ утворення шлункового слизу;
■ адекватна продукція бікарбонатів;
■ активна регенерація поверхневого епітелію слизової оболонки;
■ адекватне кровопостачання слизової оболонки;
■ нормальний вміст простагландинів у стінці слизової оболонки; імунний захист.
Багато названих факторів агресії й захисту генетично детерміновані, а рівновага між ними підтримується узгодженою взаємодією нейроендокринної системи. Порушення співвідношення факторів агресії та захисту може бути різним у кожному конкретному випадку.
Клініка. Правильно зібраний анамнез має не менше значення, ніж лабораторне та інструментальне обстеження. Основними клінічними проявами ВХ є больовий і диспепсичний синдроми. Класична тріада (біль, блювання, кровотеча) зустрічається все рідше. При виразковій хворобі дуоденальної локалізації біль характеризується періодичністю (чергуванням періодів загострення й ремісії), ритмічністю, пов'язаною з прийомом їжі, сезонністю (весняні й осінні загострення). Біль виникає натще (часто вночі) й зменшується або повністю зникає після прийому їжі й антацидних препаратів, холінолітиків. Як показують ендоскопічні дослідження, біль часто припиняється раніше, ніж рубцюється або заживає виразка. Диспепсичний синдром для цих пацієнтів менше властивий, ніж больовий. При виразковій хворобі шлунка сезонність захворювання менш виражена; больовий синдром триваліший; антациди менш ефективні, а їжа швидше провокує біль, ніж його усуває. Ранній біль властивий виразкам, розташованим у верхньому відділі шлунка; для виразок антрального відділу шлунка та 12-палої кишки характерний пізній (через 1,5- 2 год.) і нічний біль, може бути й "голодним" (зменшується або навіть припиняється після прийому їжі).
Диспепсичний синдром: нудота, відсутність апетиту й блювота частіше виявляються при локалізації виразки в шлунку. Регулярна щоденна (особливо ранкова) блювота залишками раніше спожитої їжі властива порушенням евакуації через набряк та спазм воротаря й особливо через стеноз вихідного відділу шлунка. "Мелена" – чорні рідкі випорожнення – та блювота "кольору кави" властиві такому ускладненню ВХ, як кровотеча; больовий синдром на висоті кровотечі зникає. Слід зазначити, що "мелена" з'являється через 6 год. – 2 доби, а лабораторні дані, які свідчать про наявність анемії, – через 1 добу після початку шлунково-кишкової кровотечі. До диспепсичних явищ при ВХ також відноситься печія (у 60-80 % випадків). Вона має ті ж типові риси, що й біль (періодичність, сезонність).
Печія пов'язана з порушенням моторної функції стравоходу та шлунка і є ознакою наявності у хворого гастроезофагеального рефлюксу. Апетит у хворих на ВХ не тільки зберігається, але інколи навіть значно посилюється. У зв'язку з тим, що біль, як правило, пов'язаний із прийомом їжі, то інколи у хворих з'являється арах перед прийняттям їжі. У деяких хворих на ВХ періодично спостерігається посилене слиновиділення, якому передує нудота.
Закрепи частіше виникають у період загострення ВХ і зумовлені характером харчування хворих, ліжковим режимом і, головним чином, нервово-м'язовою дистонією товстої кишки вагусного походження. Іноді закрепи виникають або посилюються внаслідок прийому антацидних препаратів, зокрема солей кальцію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВИРАЗКОВА ХВОРОБА“ на сторінці 1. Приємного читання.
