Стеноз вихідного відділу шлунка або пілоруса призводить до порушення їх прохідності, затримки вмісту шлунка, регургітації в стравохід. Скарги на відчуття важкості та повноти в епігастральній ділянці відразу після вживання їжі, зниження апетиту, приєднання нудоти, блювання, яке приносить полегшення хворому. При стенозуванні – часта відрижка кислим, шлунковим умістом із неприємним запахом, блювання не припиняється під дією противиразкового лікування, зменшується маса тіла. Видно перистальтичні та антиперистальтичні рухи в епігастрії. Рентгенологічно виявляється розширення шлунка. Натще в ньому міститься велика кількість шлункового вмісту, перистальтика в'яла, випорожнення сповільнене – до 24 год і більше. При ендоскопії ділянка стенозу має вигляд "замкової щілини", пілорус деформований і погано розправляється. Лікування оперативне. Малігнізація – рак шлунка. Клінічно характерні біль, диспепсія, анемія, кахексія. Діагноз підтверджується при ендоскопії з біопсією та гістологічному дослідженні, рентгенологічно виявляється "плюс-тінь" (рис. 2.3).
Інструментальні та лабораторні методи діагностики
■ Езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС) – “золотий стандарт" діагностики – проводиться у всіх випадках для верифікації діагнозу ВХ (при дуоденальних виразках – одноразово для діагностики, при виразках шлунка – проводиться повторно для контролю за загоєнням виразки).
■ Біопсія слизової оболонки для проведення патогістологічного дослідження.
■ Швидкий уреазний тест (антральний відділ шлунка) – експрес-діагностика Нр-інфекції в ендоскопічному кабінеті.
■ Морфологічне дослідження слизової оболонки (по 2 біоптати з антрального відділу і тіла шлунка) – для діагностики наявності інфекції Н. pylori та атрофії, дисплазії або неоплазії слизової оболонки.
■ Tea на наявніаь інфекції Н. pylori обов'язковий у кожного хворого з пептичною виразкою (С-сечовинний дихальний теа, швидкий уреазний CLO-теа, серологічний – виявлення антитіл до Нр, а також визначення фекального антигену Н. pylori у випорожненнях імунохроматографічним методом – одноразово).
■ Загальний аналіз крові – одноразово.
■ Аналіз калу на приховану кров – одноразово. Рентгенологічна діагностика ВХ базується на морфологічних (прямих) і функціональних (допоміжних) ознаках.
Рентгенологічно виразка має наступні прямі ознаки: "ніша" (депо барієвої суспензії з чіткими контурами), навколо неї – просвітлення внаслідок наявності запального валика з конвергенцією складок і стійка деформація стінок шлунка й 12-палої кишки. Допоміжні ознаки: посилена моторика, гіперсекреція, різке розширення шлунка внаслідок рубцевих змін пілородуоденального відділу, каскадний шлунок, недостатність кардії, дуоденогастральний рефлюкс. Рентгенодіагностика ВХ проводиться, як правило, за наявності ускладнень і неможливості проведення повноцінного ендоскопічного дослідження, яке є найнадійнішим методом діагностики ВХ шлунка й 12-палої кишки. Рентгенологічне дослідження шлунка застосовується при підозрі на наявність ускладнень, у першу чергу – при стенозі вихідного відділу шлунка. Дослідження секреторної функції шлунка (інтрагастральна рН-метрія) має значення для вибору оптимальної схеми лікування.
Лікування
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пілоростеноз“ на сторінці 1. Приємного читання.
