| Індукція ремісії | Адріабластин, цитозар (середні дози), вепезид, 6-тіогуанІн |
| Консолідація ремісії | Цитозар (високі дози), даунорубіцин, мітоксантрон |
| Інтенсифікація (реіндукція) | Адріабластин, цитозар, вепезид, 6-тіогуанин |
| Підтримуюча терапія | 6-тіогуанин, цитозар (малі дози) |
дять лише в умовах спеціалізованого стаціонару.
Основу протипухлинного лікування складає програмна поліхіміотерапія, а застосування цитостатичних препаратів залежить від фази лікування (табл. 7.18).
Базовою для досягнення ремісії в пацієнтів з ГМЛ вважається комбінація цитозару й адріаміцину. Її застосовують як програму "3+7" або менш інтенсивний варіант – "2+5".
* Профілактика нейролейкемії проводиться інтратекальним введенням цитозару (40 мг) у перший день
Консолідацію ремісії здійснюють складнішими комбінаціями цитостатичних препаратів, а також високими дозами цитозару (1-3 г/м2/добу протягом 2-4-х днів). Впроваджують складнотехнологічні протоколи із включенням багатьох препаратів (вепезид, ідарубіцин, мітоксантрон, 6-тіогуанін), а також ТСК.
У лікуванні рецидивів хвороби застосовують надпотужну поліхіміотерапію та/ або ТСК.
Мієлодиспластичні синдроми (МДС) – гетерогенна група клональних розладів стовбурової клітини, спільними ознаками яких є:
■ диспластичні розлади гематопоезу (гіпо- або гіперплазія одного чи кількох паростків кровотворення);
■ наявність у кістковому мозку до 19 % бластних клітин;
■ схильність до еволюціонування – приєднання нових хромосомних аберацій;
■ висока ймовірність трансформації в гостру лейкемію.
Зазвичай підозра на МДС виникає під час цитологічного дослідження препаратів крові й кісткового мозку в пацієнтів з рефрактерною анемією.
Клінічні й цитологічні ознаки мієлодис- плазії ще не дають підстав встановлювати діагноз МДС. Подібні зміни в кістковому мозку можуть виникати за хронічного отруєння алкоголем та іншими токсичними речовинами, лікування цитостатиками, променевої терапії, вірусних інфекцій, ме- галобластної анемії та інших хвороб.
Діагноз МДС встановлюють на підставі даних трепанобіопсії кісткового мозку та молекулярно-генетичних досліджень.
Найефективнішим методом лікування МДС є ТСК.
Мієлопроліферативні хвороби – новоутворення з плюрипотентних стовбурових клітин з ураженням одного або кількох паростків гемопоезу. Злоякісні клітини спроможні до неповноцінної диференціації (псевдодозрівання). Мієлопроліферативні хвороби мають кілька спільних ознак:
| Адріабластин | 45 мг/м2 В/в (15 хв. 1-3-й дні інфузія) |
| Цитозар | 100 мг/м2 В/в 1-7-й дні |
• 1. Стадійність (фазність) перебігу.
• 2. Збільшення кількості ранніх попередників гемопоезу в крові, кістковому мозку й інших органах.
• 3. Формування позакістковомозкових вогнищ гемопоезу (селезінка, печінка, лімфатичні вузли).
• 4. Протромботичні (гіпертромбоцитоз, підвищена в'язкість крові) і геморагічні (тромбоцитопенія) розлади гемостазу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пухлини гемопоетичного походження“ на сторінці 2. Приємного читання.
