• 5. Прогресування хвороби (без проведення радикального лікування) з розвитком фіброзу кісткового мозку або трансформацією в злоякісніший варіант хвороби, наприклад, гостру лейкемію.
Разом з цим, кожна мієлопроліферативна хвороба має свої особливості, які й визначають її нозологію.
Хронічна мієлоїдна лейкемія (ХМЛ) найчастіше виникає між 20 та 50 роками життя. Генетичним і молекулярним субстратом хвороби в 95 % випадків є специфічна хромосомна аномалія t(9; 22)(q34; q11) – т.зв. філадельфійська хромосома (Ph'). Це взаємна транслокація кінцевих фрагментів хромосом 9 і 22 з переміщенням протоонкогенів abl з 9 на 22 і sis з 22 на 9 хромосоми. Таким чином, на хромосомі 22 утворюється гібридний ген bcr/abl, відповідальний за синтез білка, який має активність тирозинової кінази – ферменту, якому належить важливе значення в контролі за проліферацією клітин.
Клінічні прояви залежать від фази ХМЛ:
• 1. Початкова (прихована, "компенсована”).
• 2. Хронічна (розгорнутих клінічних проявів).
• 3. Акселерації (прискорення).
• 4. Гостра (бластна трансформація, бластна криза, термінальна).
У початковій фазі клініки зазвичай немає або виникають такі неспецифічні прояви (у 20-30 %), як загальна слабкість, швидка втомлюваність, схильність до інфекцій, а інколи незначна спленомегалія. В гемоцитограмі – "безпричинний" лейкоцитоз (> 20 х 109/л) із наявністю молодих форм (частіше метамієлоцитів), а в мієлограмі – гіперплазія гранулоцитарних паростків кровотворення.
Найчастіше хвороба діагностується в хронічній фазі, коли загальний стан хворих погіршується. Наростають лейкоцитоз, інтоксикація, дискомфорт в епігастрії внаслідок сплено- й гепатомегалії.
У гемоцитограмі – лейкоцитоз/гіпер- лейкоцитоз за рахунок гранулоцитів з омолодженням до мієлоцитів, може бути базо-, еозинофілів, моноцитоз і тромбоцитоз. У мієлограмі – гіперплазія гранулоцитарних паростків: співвідношення мієлоцитів до еритрокаріоцитів складає 10-25:1 (норма 3:1). Кількість бластів у межах норми або незначно збільшена. У 95 % хворих виявляється Ph'-хромосома.
Фаза прискорення – провісник гострої фази. У хворих, незважаючи на лікування, наростають симптоми інтоксикації й анемія, а в крові й у кістковому мозку збільшується кількість бластів (>10%) і/або промієлоцитів (>20%), еозинофільних і базофільних гранулоцитів.
Гостра фаза – клініка нагадує гостру лейкемію. В кістковому мозку бластів понад 20 %. На цьому етапі перебігу хвороби для обрання лікувальноїтактики потрібне повторне комплексне обстеження, оскільки ХМЛ може трансформуватися як у ГМЛ, так і в ГЛЛ.
Лікування хворих на ХМЛ може бути спрямоване на одужання або лише на покращення якості життя. Вибір терапії залежить від фази хвороби, віку хворих та інших прогностичних чинників.
Єдиним радикальним методом лікування хворих на ХМЛ, який дозволяє вилікувати 50-60 %, є алогенна ТСК.
Для досягнення цитогенетичної ремісії використовують інтерферон-α та іматиніб (Інгібітор тирозинкінази), який пригнічує bcr/abl -позитивні лейкемічні клітини. Оптимальним вважається досягнення повної гематологічної відповіді через 3 місяці, а молекулярної відповіді – через 18 місяців, за умови її стабільності.
Лікування цитостатиками (гідроксисечовина, цитозар тощо) покращує якість життя хворих, однак не збільшує його тривалість.
ЛІМФОМИ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пухлини гемопоетичного походження“ на сторінці 3. Приємного читання.
