Гемартроз проявляється болем, припухлістю, гіперемією й гіпертермією в ділянці суглоба. Під час пальпації або рухів відчувається різкий біль. Гемартрози з часом призводять до розвитку анкілозів, контрактур, деформацій суглобів і атрофії м'язів. Ушкодження суглобів є основною причиною інвалідизації хворих на гемофілію і відповідно – зниження якості їхнього життя.
Іншою характерною ознакою геморагічного синдрому у хворих на гемофілію є великі гематоми – підшкірні, внутрішньом'язові, заочеревинні (гематомний тип кровоточивості). Вони можуть виникати в будь-якій ділянці тіла, а їх локалізація визначає клінічні прояви. Перший симптом гематоми – біль, інтенсивність якого залежить від її розмірів і розміщення відносно нервових стовбурів.
Таблиця 7.38. Найпоширеніші спадкові коагулопатії
| I (гіпо-, дисфібриногенемія) | FFP, СР, фібриноген |
| II (гіпопротромбінемія) | PCC.FFP |
| V (хвороба Оврена, парагемофілія) | FFP |
| VII (ііпопроконвертинемія) | FFP, рекомбінантний FVII |
| VIIIC (гемофілія А) | Препарати FVIII |
| IX (гемофілія В, хвороба Крістмаса) | FFP, препарати FIX |
| X (хвороба Стюарта – Прауера) | PCC.FFP |
| XI (гемофілія С, синдром Розенталя) | FFP, концентрат FXI |
| XIII | FFP, СР, концентрат FXIII |
FFP (fresh frozen plasma) – свіжозаморожена плазма, CP (cryoprecipitat) – кріопреципітат, PCC (prothrombin complex concentrate) – препарат протромбінового комплексу
Схема 7.4. Успадкування гемофілії А і В: х – хромосома без аномалій;
X – дефект гена;
Ху; XX – хворі на гемофілії;
Хх – носій гена гемофілії
Під час пальпації ділянки гематоми відчувається припухлість, а інколи й флуктуація. Великі гематоми супроводжуються підвищенням температури тіла і змінами в клінічному аналізі крові (прискорення ШОЕ, нейтрофільний лейкоцитоз, постгеморагічна анемія).
У хворих на гемофілію можуть виникати крововиливи в головний мозок, ниркові кровотечі, тривалі й рецидивуючі кровотечі після травм і операцій, які виникають не відразу, а через деякий час після них. Шлунково-кишкові кровотечі зустрічаються дещо рідше.
Діагноз гемофілії встановлюють на основі комплексного обстеження пацієнта: родинного анамнезу (спадковий характер простежується в 70% випадків), загальноклінічних і коагулологічних досліджень. Характерне подовження активованого парціального тромбопластино- вого часу, часу згортання крові. У сучасних лабораторіях визначають вміст VIII, IX і XI чинників згортання у плазмі крові за допомогою спеціальних тест-систем.
Під час обстеження і лікування хворих на гемофілію слід бути дуже обережними. Інвазивні маніпуляції, екстракції зубів та інші операції слід проводити лише за відповідними показаннями в спеціалізованих стаціонарах під захистом замісної терапії.
Лікування слід розпочинати тільки після встановлення повного клінічного діагнозу. Сучасне комплексне лікування і реабілітація хворих на гемофілії повинні передбачати:
■ гемостатичну замісну терапію, яка залежить від типу й тяжкості коагулопатії (ступінь нестачі чинника), місця й поширеності травми або оперативного втручання, маси тіла хворих, наявності інгібіторів до чинників згортання і якості використовуваних препаратів; зазвичай вона триває 10-14 днів (табл. 7.38);
■ опанування хворими навичок самодопомоги;
■ профілактику й лікування посттранс- фузійних ускладнень (інгібіторні форми, гепатити В, С, D, G, СНІД, залізодефіцитна анемія тощо);
■ медикаментозне й фізіотерапевтичне лікування артропатій;
■ реконструктивні операції на суглобах;
■ психологічну й соціальну реабілітацію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стоматологічні аспекти тромбоцитарних розладів“ на сторінці 2. Приємного читання.
