■ характер і ступінь токсичності.
Поліхіміотерапія полягає в застосуванні кількох цитостатиків, а монотерапія – лікування одним препаратом – використовується частіше для стримування росту пухлини.
У деяких хворих проводять комбіноване лікування із застосуванням модифікаторів біологічних реакцій, променевої терапії, які підвищують ефективність лікування, особливо у випадках, коли цитостатики погано проникають у пухлину (опромінення ЦНС у пацієнтів з лейкеміями, лімфатичних вузлів – у хворих на лімфоми).
У лікуванні гематоонкологічних пацієнтів використовують і ТСК:
■ автологічну (автотрансплантація) – реплантація власних клітин,
■ сингенну – від донора, який має з реципієнтом ідентичний фенотип (однояйцевий близнюк),
■ алогенну – від донора (найчастіше родича), який має сумісність з реципієнтом за більшістю антигенів І (А, В, С, D) та II (DR, DP, DQ) класів системи HLA.
Як патогенетичну терапію часом застосовують модифікатори біологічних реакцій (цитокіни, ретиноїди тощо).
У гематоонкології важливе значення має супровідна (допоміжна) терапія, яка скерована на лікування і профілактику ускладнень, що виникають у процесі протипухлинного лікування (табл. 7.12).
Ті головне завдання – запобігання ускладненням протипухлинної терапії та їх лікування, що передбачає проведення цілого комплексу заходів.
Початок цитостатичного лікування часто супроводжується важкою інтоксикацією внаслідок масивного лізису злоякісних клітин (синдром лізису пухлини). їх швидке руйнування призводить до потрапляння в кров продуктів розпаду з розвитком гіперурикемії, гіперкаліємії, гіперфосфатемії, гіпокальціємії й нефропатії, а нерідко – й ДВЗ-синдрому.
Загальний стан хворих у процесі лікування оцінюють за багатьма показниками, а ефективність лікування в цілому – відповідно до загальноприйнятих критеріїв (табл. 7.13).
Таблиця 7.12. Допоміжна терапія
| Геморагічний синдром | Тромбоконцентрат, тромбопоетин. Лікування ДВЗ-синдрому |
| Анемічний синдром | Консервовані еритроцити, ЕРО |
| Синдром імунодефіциту, нейтропенія (80 % інфекцій походять з травного каналу) | Асептичні умови (боксовані приміщення). · Селективна деконтамінація кишок (неоміцин, ністатин, амфотерицин). Антибактерійні, протигрибкові, противірусні ліки. Колоніє- стимулюючі чинники росту (G-CSF GM-CSF). Внутрішньовенний імуноглобулін |
| інтоксикаційний (лізис пухлини) | Детоксикація (форсований діурез) ізотонічними розчинами 3-5 л/м2, плазмаферез, цитаферез |
| Пперурикемія | інгібітор ксантинової оксидази (алопуринол) Рекомбінантна оксидаза сечовини (разбуриказа) |
| Антрациклінова кардіоміопатія | Кардіоксан. Етіол. Обмеження застосування антрациклінів у випадках, коли їх загальна доза перевищує 500 мг/м2 |
| Гепатити | Гепатект (імуноглобулін проти гепатиту В), INF-α |
| Нудота, блювота | Гранісетрон (кітрил), ондасетрон (зофран, латран), допасетрон (навобан), DEXA |
| Мукозит, ентерит | Парентеральне харчування |
| Больовий синдром | Нестероїдні протизапальні та знеболювальні ліки |
| Геморагічний цистит | Уромітексан (Месна) |
Таблиця 7.13. Оцінка ефективності лікування хворих на гематоонкологічні хвороби
| Видужання – клініко-лабораторна ремісія, що триває понад 5 років. |
| Часткова відповідь – на фоні терапії органомегалія (лімфаденопатія, сплено- та гепатомегалія) зменшується протягом 2-х місяців як мінімум на 50 %. |
| Брак відповіді – немає відповіді на лікування за перерахованими критеріями. |
| Прогресування хвороби – наростання проявів хвороби на фоні лікування. |
| Рецидив – відновлення хвороби після досягнення ремісії. Ранній – під час терапії або до 6 місяців після її закінчення. Пізній – від 0,5 до 5 років після закінчення терапії. |
| Вторинна пухлина: новоутворення, діагностоване через 5 років і більше після досягнення ремісії, або пухлина з інших тканин. Усі випадки рецидиву (особливо пізнього) потребують комплексної й ретельної діагностики. |
Стоматологічні аспекти гематоонкологічних хвороб
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГЕМАТООНКОЛОГІЯ“ на сторінці 3. Приємного читання.
