■ пригнічення кровотворення.
Пухлинну (ендогенну) інтоксикацію завжди треба диференціювати з інфекційною, яка часто виникає в цих хворих через імунодефіцит.
Ранній діагностиці гематоонкологічних хвороб слід надавати дуже велике значення. Це пов'язано з тим, що втрата часу призводить до росту пухлини, збільшує вартість лікування, погіршує його ефективність і прогноз. Одними з перших проявів цих хвороб можуть бути зміни в ротовій порожнині, на що стоматоло
Схема 7.2 Патогенез гематоонкологічних хвороб
гам завжди слід звертати увагу (табл. 7.10). Тому мінімальна підозра на новоутворення у пацієнта потребує невідкладного й адекватного обстеження із дотриманням певної послідовності.
Поряд з клініко-морфологічними (мієлограма або біопсія), цим хворим проводяться високотехнологічні дослідження злоякісних клітин, бо їх результати визначають діагноз і, відповідно, метод лікування.
Для виявлення лінійної належності та ступеня диференціації злоякісних клітин широко застосовують цитохімічні дослідження. Так, за наявності мієлопероксидази в 3% бластів і більше встановлюється діагноз гострої мієлобластної лейкемії. Імунофенотипування злоякісних клітин суттєво доповнило дані морфології й цитохімії та дозволило з високим ступенем імовірності визнача-
Таблиця 7.10. Стоматологічні прояви гематоонкологічних хвороб
| Блідість слизової оболонки | Анемія |
| Кровоточивість ясен, крововиливи, петехії на слизовій, кровотечі після інвазивних маніпуляцій | Тромбоцитопенія |
| Виразково-некротичні стоматит та ангіна | Нейтропенія |
| Гіперплазія мигдаликів | Лімфома |
| Лімфаденопатія | Інфільтрація лімфовузлів злоякісними клітинами (лімфоми, лейкемії) |
| Гіперплазія ясен | Інфільтрація ясен бластами (гостра моноцитарна і мієломоноцитарна лейкемії) |
Таблиця 7.11. Методи лікування гематоонкологічних хвороб
| Хіміотерапія (цитостатична терапія) · Трансплантація стовбурових клітин (кісткового мозку) · Модифікатори біологічних реакцій (імунотерапія химерними імуноглобулінами, інгібітори ферментів та інші) · Променева терапія · Цитаферез (очищення крові від злоякісних клітин) · Плазмаферез (очищення плазми крові від парапротеїну, токсичних речовин) · Хірургічне видалення (спленектомія, конгломерат лімфатичних вузлів) проводять вкрай рідко і лише як паліативний захід |
ти їх лінійну належність і ступінь диференціації. Натепер усе більшого значення набувають молекулярно-генетичні дослідження як базовий елемент систематизації гематоонкологічних хвороб. Це викликано тим, що характер і ступінь мутації визначають морфо-імунофенотипові особливості, ступінь диференціації, патогенні властивості злоякісних клітин та, відповідно, перебіг і прогноз хвороби.
У наш час лікування більшості гематоонкологічних хвороб може бути спрямоване на видужання або на продовження й покращення якості життя пацієнта:
• 1. Одужання – повне знищення пухлини (переважно в осіб до 60 років).
• 2. Продовження життя – стримування проліферації пулу злоякісних клітин, досягнення й максимальне продовження ремісії (переважно в пацієнтів віком понад 75 років, які мають важкі супутні хвороби, що не дозволяють проводити агресивну терапію, або в разі новоутворень, малочутливих до цитостатиків).
• 3. Паліативна допомога – лише покращує якість життя пацієнтів і нівелює симптоматику (фактично, симптоматична терапія).
Для лікування гематоонкологічних хворих застосовують потужний арсенал засобів (табл. 7.11). Основу протипухлинного лікування складає хіміотерапія, яка полягає в програмному (комплексному) або курсовому застосуванні цитостатичних препаратів, які групують за багатьма критеріями:
■ походження (природні, синтетичні);
■ зв'язок дії з клітинним циклом;
■ механізм дії (пригнічення реплікації ДНК, синтезу білка тощо);
■ ступінь чутливості пухлини до ліків;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГЕМАТООНКОЛОГІЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.
