■ цирозу печінки та інших хвороб і станів.
Ця анемія є наслідком імунних впливів, при яких цитокіни (TNF-α, IL-1, IL-6, INF-α, INF-γ) і гострофазові протеїни спричиняють розлади:
■ обміну заліза;
■ синтезу еротропоетину і чутливості до нього клітин;
■ проліферації еритроїдних клітин-прогеніторів;
■ тривалості життя еритроцитів.
Під дією прозапальних цитокінів макрофаги надмірно активуються (еритрофагоцитоз), а в їхній цитоплазмі відкладається гемосидерин. Крім цього, підвищується продукування печінкою гепцидину, що викликає гіпоферемію через зниження абсорбції заліза у дванадцятипалій кишці та блокування вивільнення заліза з мононуклеарних фагоцитів.
Анемія хронічної хвороби розвивається повільно, і в пацієнтів переважають скарги, пов'язані з основною хворобою. Це зазвичай легка або середньої тяжкості анемія, нормоцитарна, нормохромна, а в разі тривалого перебігу – мікроцитарна і гіпохромна. Зміни в кістковому мозку на початку захворювання практично відсутні.
У пацієнтів з анемією хронічної хвороби часто спостерігаються розлади обміну заліза, про що свідчить зниження концентрації сироваткового заліза і насичення трансферину залізом. Натомість уміст феритину переважно нормальний або навіть підвищений, тому лікування препаратами заліза зазвичай малоефективне.
У лікуванні першорядне значення має терапія основної хвороби. Анемію лікують у випадках, коли вона знижує якість життя хворих або потенціює перебіг основної хвороби. Застосовують людський рекомбінантний еритропоетин (100-150 ОД/кг).
ГЕМАТООНКОЛОГІЯ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гемолітичні анемії“ на сторінці 3. Приємного читання.
