■ можливість зіткнутися з діабетом, системним червоним вовчаком, вузликовим поліартеріїтом, мієломною хворобою або амілоїдозом як причиною нефропатії та хронічної ниркової недостатності.
Важливо контролювати гемостаз. У хворих, які перебувають на гемодіалізі, стоматологічні процедури слід проводити наступного дня після нього, коли є найвищий ефект і закінчилася дія гепарину. Необхідна консультація гематолога. Якщо час згортання крові пролонгований, десмопресин може допомогти протягом 4 год. Далі необхідно вводити кріопреципітат, який здатний продовжити гемокоагуляцію з піком через 4-12 год. та ефектом на 36 год.
Інфекції, як локальні, так і генералізовані, погано контролюються у хворих із нирковою недостатністю, особливо якщо хворі вживають імуносупресанти. Інфекції каталізують катаболізм у тканинах і погіршують загальний стан хворого. Вони також погано розпізнаються, оскільки маркери запалення часто не підвищуються. Гемодіаліз супроводжується гематогенними вірусними інфекціями, такими як гепатити. Екстрапульмональний туберкульоз також частіше зустрічається у цих хворих.
Антимікробна терапія: еритроміцин і фузидин нормальними дозами; амоксицилін, метронідазол і цефалоспорини слід призначати нижчими дозами. Феноксиметилпеніцилін, бензилпеніцилін протипоказані таким пацієнтам. Із тетрациклінів можна призначати тільки доксициклін. Слід уникати призначення нефротоксичних препаратів. Дози препаратів, які виводяться переважно нирками, слід знижувати, враховуючи ступінь ХНН, регламент гемодіалізу або наявність трансплантата. Призначення цих препаратів бажано узгоджувати з нефрологом.
Антимікробну профілактику перед екстракцією зубів, професійною гігієною порожнини рота чи операціями на періодонті призначають хворим із полікістозом нирок, тим, які отримують перитонеальний діаліз або гемодіаліз, оскільки бактеріємія може призвести до перитоніту або септицемії. Альтернатива – внутрішньовенне введення 400 мг тейкопланіну при гемодіалізі, яке захищає протягом доби. Антибіотики слід призначати при стоматологічних маніпуляціях також хворим з уремічним ураженням клапанів серця, оскільки такі пацієнти можуть отримати затяжний септичний ендокардит, а також тим, яким проведена трансплантація нирки.
Аспірин та інші НПЗЗ небажано призначати, оскільки існує висока вірогідність шлунково-кишкових кровотеч у хворих на ХНН. їх екскреція нирками може знижуватися, а концентрація в плазмі може бути підвищена, що викликає нефротоксичний ефект і зумовлює ушкодження нирок або серця. Якщо пацієнт має виразкову хворобу шлунка, то протипоказане призначення аспірину. Навіть інгібітори ЦОГ-2 можуть погіршити стан хворих. Антигістамінні препарати і холінолітики викликають сухість у роті та затримку сечовиділення. Локальні флюориди безпечні. Системного їх введення слід уникати, оскільки екскреція може бути зниженою. Антациди, які містять магній, також не слід призначати, щоб уникнути підвищення рівня магнію в крові.
Багато пацієнтів отримують гіпотензивні препарати, дигоксин і діуретики. Післяопераційні ускладнення включають гіперкаліємію, ацидоз та аритмії.
Місцева анестезія безпечна, якщо не буде сильної кровотечі. Вени передпліччя і вена сафена є життєво важливими для пацієнтів на гемодіалізі, тому для внутрішньовенної седації слід використовувати інші вени, щоб уникнути тромбофлебіту або інфекції фістули.
ХНН завжди супроводжується анемією, що є протипоказанням до наркозу, якщо рівень Нb нижче 10 г/л. Міокард пацієнтів із ХНН дуже чутливий до анестетиків. Можливі гостра серцева недостатність, аритмії внаслідок метаболічного ацидозу і гіперкаліємії. Флуориди токсичні для нирок. Методом вибору є тіопенталова початкова анестезія з дуже легким наркозом.
У хворих часто зустрічаються ознаки ренальної остеодистрофії: осгепороз, остеоліз, втрата твердої оболонки (lamina dura). Вторинний гіперпаратиреоз може призвести до розвитку остеопорозу. Важливо діагностувати стан кісткової тканини перед установленням стоматологічних імплантатів.
Навіть незначні явища стоматогенної інфекції слід діагностувати якомога раніше і радикально лікувати. Частими симптомами при ХНН є сухість у роті, ураження губ, металевий присмак у роті, бліда слизова, виразки. Насторожувати мають незвичайна кровотеча і пурпура на слизовій рота. Можуть набухати слинні залози, у слині при цьому зменшується кількість протеїнів і електролітів, посилюється каменеутворення. Формування кісткової тканини щелеп, прорізування зубів гальмуються. Частим явищем стають мальоклюзія і гіпоплазія емалі з коричневим забарвленням.
Тривала кортикостероїдна терапія нефротичного синдрому призводить до активації інфекції, гіпопротеїнемії, гіпоімуноглобулінемії, дисбалансу електролітів. Профілактична антибіотикотерпія обов'язкова перед будь-яким оперативним втручанням.
Типові зміни в ротовій порожнині при хворобах нирок
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перебіг“ на сторінці 2. Приємного читання.
