У клінічному діагнозі необхідно враховувати клінічний варіант хвороби, провідний синдром (сечовий, нефротичний, гіпертензивний), ускладнення.
Лікування
Комплекс лікувальних заходів складають режим, дієта, медикаментозна терапія. Режим. Строгий ліжковий режим 2-4 тижні. Рівномірне зігрівання тіла хворого знімає спазм судин, знижує AT, збільшує клубочкову фільтрацію, діурез. У стаціонарі хворий перебуває від 4 до 8 тижнів до повної ліквідації основних симптомів хвороби. Амбулаторне лікування продовжують до 4 місяців від початку захворювання. Дієта. Дієтичний режим полягає у зменшенні вживання рідини, солі, білка. Об'єм ужитої рідини на добу має складатися з об'єму виділеної сечі за минулу добу плюс 300-500 мл, кількість солі – 3-5 г на добу, білка – до 60 г на добу. Такої дієти дотримуються до суттєвого покращання показників сечового синдрому. Медикаментозна терапія: 1) курс антибіотикотерапії призначають тільки за умови вірогідно встановленого зв'язку ГГН з інфекцією, а також за наявності у хворого осередків хронічної інфекції (тонзиліт, гайморит, пародонтоз). У більшості випадків призначають пеніцилін або напівсинтетичні пеніциліни загальноприйнятими дозами терміном до 10 днів; 2) сечогінні препарати призначають при затримці рідини, підвищенні AT, серцевій недостатності: фуросемід (40– 80 мг) або урегіт (50-100 мг) за клінічним діуретичним ефектом, не більше 3-4 прийомів; 3) при артеріальній гіпертензії, але відсутності набряків призначають антигіпертензивні препарати: блокатори бета- адренергічних рецепторів: атенолол, мето- пролол; блокатори повільних кальцієвих каналів – ніфедипін, верапаміл; інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту: капотен, еналаприл, фозиноприл; 4) при нефротичному синдромі і тяжкому затяжному перебігу призначають глюкокортикоїди (преднізолон або метипред, 1 мг/кг/ добу) з поступовим зниженням дози і можливо цитостатики (циклофосфамід або аза- тіоприн, 2 мг/кг/добу) протягом 4-6 тижнів до ліквідації або ослаблення симптомів; 5) при неможливості застосування глюко- кортикоїдів (виражена артеріальна гіпертензія, гематурія) показані нестероїдні протизапальні препарати (вольтарен), делагіл, дипіридамол (курантил); 6) при виражених набряках, зменшенні діурезу вводять гепарин 20000-30000 ОД на добу до отримання ефекту протягом 4-6 тижнів (покращує мікроциркуляцію в нирках, виконує протизапальну і помірну імуносупресивну дію); 7) за неефективності лікування або в разі швидкопрогресуючого ГН застосовують плазмаферез. Лікування ускладнень: при еклампсії внутрішньовенно вводять сульфат магнію, седуксен, дроперидол; дозволяються кровопускання (300-500 мл) 1 пункція спинного мозку; при гострій нирковій недостатності – гемодіаліз; при гострій серцевій лівошлуночковій недостатності – серцеві глікозиди (строфантин, корглікон) внутрішньовенно в поєднанні з сечогінними препаратами (лазикс), одночасно при високому AT – невідкладна антигіпертензивна терапія. Після виписування зі стаціонару хворий мусить дотримуватися режиму праці, забороняються робота у вологих, холодних приміщеннях, надмірні фізичні навантаження, протягом 3 років жінкам небажано вагітніти. Хворі 2 роки перебувають на диспансерному обліку. У перші 6 місяців сечу досліджують 1 раз на 3 місяці.
Прогноз. У 80% випадків при ГГН прогноз сприятливий – хворі одужують, якщо хвороба не набуває затяжного перебігу. Критерії одужання: 1) зникнення позаниркових ознак; 2) нормальні аналізи сечі протягом року (навіть при інтеркурентній інфекції).
Хронічний гломерулонефрит
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гострий гломерулонефрит“ на сторінці 2. Приємного читання.
