• 3 Незвичні реакції на живі, ослаблені вакцини.
• 4 Дані фізичного обстеження: недостатність або затримка розвитку; зменшення ваги тіла; хронічна діарея; субфебрилітет; органомега- лія; збільшення, недорозвиток або відсутність лімфовузлів, мигдаликів, тимуса; дерматити, шкірні абсцеси; кандидоз слизової оболонки порожнини рота; порушення розвитку лицевого відділу черепа; вроджені вади серця; низький зріст; атаксія, телеангіектазія; підвищена втома; потовщення кінцевих фаланг пальців рук.
• 5 Ятрогенні впливи: хіміотерапія; спленектомія; опромінення.
• 6 Тривалий фізичний та/або психоемоційний стрес.
• 7 Алергія.
• 8 Автоімунні хвороби.
• 9 Пухлини.
Для встановлення остаточного діагнозу вторинного імунодефіциту необхідно провести аналіз анамнезу і клінічне обстеження.
Аналіз анамнезу. Необхідно з'ясувати спадкову схильність до імунопатології, наявність у родичів хронічних, генералізованих інфекцій, підвищеної частоти злоякісних новоутворень, соматичні вади розвитку. Цінну інформацію дають відомості про перенесені інфекції, гнійно-запальні процеси, їх частоту. Визначення несприятливих факторів зовнішнього середовища, роботи і проживання (контакт із хімічними сполуками, ліками, біопрепаратами, дія іонізуючого випромінювання, магнітних полів, екстремальних температур, постійних стресів) може сприяти встановленню етіології вторинного імунодефіциту, як і інформація про перенесені інтоксикації, хірургічні втручання, хіміотерапію, травми, порушення харчування. Хронізація соматичної хвороби, гарячка нез'ясованої етіології, незрозуміла втрата маси тіла і тривала діарея мають насторожити лікаря щодо розвитку імунодефіциту. Актуальним питанням є належність пацієнта до груп ризику (наркоманія, паління, алкоголізм). Епізоди алергійних реакцій, реакції на гемотрансфузії та патологія вагітності також можуть указувати на ушкодження окремих ланок імунної системи.
На клінічному огляді звертають увагу на фізичне обстеження органів імунної системи. Визначають стан лімфатичних вузлів, селезінки, мигдаликів (лімфоаденопатія, спленомегалія, тимомегалія, локальна чи генералізована гіпер- або аплазія лімфовузлів, мигдаликів). Цінну діагностичну інформацію дає дослідження стану шкірних покривів (тургор, пустулярні висипи, дематит, новоутворення, геморагії, петехії). Постійними ознаками вторинних імунодефіцитів є ураження слизової оболонки порожнини рота (кандидоз, виразкові та ерозивні дефекти, стоматити, гінгівіти, ціанотичні макули або папули, ксеростомія). Часто імунодефіцити зустрічаються в осіб з аномаліями і вадами розвитку зубощелепного апарату, порушеннями прикусу. Характерні довготривалі, рецидивуючі синусити.
З боку бронхолегеневої системи можливі запальні, обструктивні процеси, бронхоектазія, фіброз. Порушення систем травлення і виділення можуть проявлятися запальними процесами, дискінезіями, гепатомегалією, патологією жовчних і сечостатевих шляхів. Запальні процеси центральної та периферичної нервової системи, ендокринопатії, вади розвитку, ураження кісток і суглобів, кровотечі, тромбози і злоякісні пухлини урізноманітнюють прояви вторинних імунодефіцитів. За наявності у пацієнта клінічних проявів вторинного імунодефіциту необхідно обстежити стан імунної системи.
Обстеження хворих із підозрою на вторинний імунодефіцит:
• 1 Обов'язкове лабораторне обстеження: за стандартами основної хвороби; дослідження імунного статусу (визначення загально? кількості лейкоцитів, лімфоцитів, субпопуляцій Т-лімфоцитів (CD2, CD3, CD4, CD8, співвідношення CD4/CD8), В-лімфоцитів (CD 19, CD20, CD23), рівня імуноглобулінів А, М, G, оцінка системи комплементу, фагоцитозу); контроль знайдених порушень після курсу терапії.
• 2 Додаткові методи досліджень: визначаються основною хворобою і супутньою; виконують спеціальні імунологічні дослідження залежно від клінічних проявів і виявлених дефектів при первинній оцінці імунного статусу за допомогою основних методів (кількість і функції ЕК-клітин, HLA-фенотип, продукування прозапальних цитокінів (інтерлейкін-2,8, 12, гамма-інтерферон, фактор некрозу пухлин – альфа), протизапальних цитокінів (інтерлейкін-4,5,10,13), наявність специфічних аутоантитіл, специфічної клітинної сенсибілізації).
• 3 Інструментальна діагностика відповідно до основної хвороби і супутньої патології.
• 4 Консультації спеціалістів суміжних спеціальностей.
За визначенням лабораторними методами дефектів імунного статусу хворих можна поділити на кілька типів: 1) з клінічними ознаками порушення імунітету в поєднанні з виявленими змінами параметрів імунного статусу; 2) тільки з клінічними ознаками імунодефіциту без конкретно визначених змін параметрів імунного статусу; 3) тільки з конкретними змінами параметрів імунного статусу без клінічних ознак імунодефіциту.
Обстеження хворого всіма доступними методами дозволяє включити виявлений імунодефіцит до тієї чи іншої групи.
Класифікація імунодефіцитів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВТОРИННІ ІМУНОДЕФІЦИТИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
